Захворювання ендокринної системи
Сьогодні медицині відомо понад п’ятдесят різних патологій ендокринології. Розрізняють такі группиендокрінних хвороб: порушення функціональності гіпофіза і гіпоталамуса: гігантизм, акромегалія, хвороба Іценко-Кушинга та ін., Патології статевих залоз: порушення менструального циклу, синдром Штейна-Левенталя, патології щитовидної залози: тиреотоксикоз, гіпотиреоз, зоб; наднирників: новоутворення і т.д., підшлункової залози: цукровий діабет.
Будь-який вид недуги починає розвиватися на тлі таких причин: брак або надлишок певного гормону в організмі; погана сприйнятливість органу до впливу певної речовини; проблеми з метаболізмом; розлад роботи відразу декількох гормональних систем. Всі ці явища можуть розвиватися внаслідок впливу таких факторів: вроджених, інфекційних, запальних, дефіцитних, аутоімунних та інших станів.
Ендокринні захворювання – це патології, симптоми яких виражені по-різному. Нерідко людина живе і не звертає уваги на певні сигнали свого організму. Всі відчуття посилаються на неякісне харчування, недосипання, стрес. Недуга стрімко прогресує, що вимагає негайного звернення до лікаря. Найпопулярніші ознаки захворювання ендокринної системи:
- занепад сил,
- відчуття пригніченості,
- апатія,
- різке зниження маси тіла,
- пронос,
- тахікардія,
- серцеві болі,
- гіпергідроз,
- спрага,
- бажання часто мочитися,
- надмірна збудливість нервової системи,
- сонливість.
Діагностика захворювань ендокринної системи
На сьогоднішній день направлена на використання наступних методів діагностики:
- аналіз на гормони;
- УЗД обстеження;
- аналіз крові;
- рентген діагностика;
- індекс маси тіла;
- цитоморфологічне дослідження
- рентген діагностика
Самостійна діагностика недуги недоцільна через відсутність типовості симптоматики. Як тільки у вас виникають будь-які підозри, потрібно тут же звернутися до лікаря і пройти цілий ряд обстежень.
З метою встановлення діагнозу задіюються такі методи: детальне опитування пацієнта потрібен для того, щоб встановити точні причини розвитку патології; за допомогою зовнішнього огляду грамотний лікар зможе поставити правильний діагноз вже на першому прийомі після оцінки стану волосся і шкірних покривів, розмірів щитовидної залози та інше; пальпація застосовується з метою визначення відхилень від норми в структурі і розмірах органу. Крім цього застосовують і лабораторні методики: УЗД, КТ, МРТ, рентгенографію, беруть кров на цукор і ін.
Досить часто діагностують ендокринні захворювання у детей.Патологіі зазвичай дають про себе знати вже в перші 4 роки життя. Діти відрізняються швидкою стомлюваністю, у них спостерігається знижений м’язовий тонус, вони відстають у рості, багато сплять, у них часто виникає розлад шлунку.
Ендокринні захворювання у жінок також часте явище. Важливо стежити за своїм здоров’ям протягом життя. Є певні патології, які вимагають прийому додаткових лікарських засобів, в тому числі і під час вагітності.
Лікування ендокринних захворювань
Лікування хвороб націлене на заповнення гормональних розладів, досягнення затяжний ремісії і відновлення нормального рівня життя.
Профілактика ендокринних захворювань відноситься до того щоб мінімізувати шанси їх появи, а саме:
- вести активний спосіб життя,
- своєчасно звертатися до лікарів,
- уникати впливу шкідливих факторів навколишнього середовища,
- при наявності будь-яких підозрілих ознак звертатися до лікаря.