Синдром пустого турецького сідла

Синдром турецького сідла – вдає із себе патологію, яка має цілий спектр порушень з боку самих різних систем організму. Виникає недуга на тлі випинання частин головного мозку в область турецького сідла. Діагностується зазвичай у людей середнього віку життя. Пусте турецьке сідло у чоловіків спостерігається набагато рідше, ніж у жінок.

Причини

Розрізняють первинне пусте турецьке сідло і вторинну форму недуги.

Отже, розглянемо основні причинні фактори, в результаті яких розвивається хвороба:

Гормональні процеси. Порушення в роботі ендокринної системи може бути викликано природними або штучними аспектами. До природним процесам відносять біологічні епізоди: вагітності, менопауза та інше. До штучним застосування гормональних медикаментозних засобів або лікування певних патологій, операції органів малого таза, видалення яєчників і втручання зі зміни статі.
Патології серця. Невралгічні захворювання: підвищений кров’яний тиск, проблеми з кровопостачанням, новоутворення головного мозку, запалення, віруси, нейроінфекції і тривала терапія антибіотиками, хвороби аутоімунного характеру.
Серед зовнішніх причинних факторів слід зазначити черепно-мозкові поразки, хіміотерапію, операції.

Симптоми і ознаки

Виявити цю патологію можна за такими клінічними проявами:

  • Головний біль.
  • Атаксія (Порушення координації рухів).
  • Безсоння (Порушення сну).
  • Погіршення пам’яті.
  • Стомлюваність.
  • Апатія.
  • Агресія.
  • Підвищення артеріального тиску.
  • Біль у серці.
  • Тахікардія.
  • Сухість шкіри.

Ці симптоми можуть даватися взнаки по-окремо, або ж поєднувати в собі окремі порушення з різних сфер. Досить часто поєднуються з дисфункцією органів зору, а візуальним збільшенням щитовидної залози та інше.

Діагностика синдрому пустого турецького сідла

Одним з найдієвіших методик діагностування захворювання виступає мрт головного мозку, досить інформативним дослідженням є і кт. За допомогою цих двох заходів вдається з максимальною точністю виявити розміри гіпофіза і відхилення від нормальних значень, що позитивно впливає на подальшу терапію.

Досить часто хворобу діагностують абсолютно випадковим чином, коли людина проходить обстеження з іншого приводу. В результаті визначають і хвороби гіпофіза. Сам по собі ця недуга може навіть і не проявлятися ніякими ознаками і не доставляти хворому ніякого дискомфорту.

Якщо є передумови до того, щоб підозрювати захворювання, пацієнта відправляють на діагностику. Крім інструментальних заходів призначаються аналізи крові для визначення гормональних відхилень, рентгенографія. Однак останній захід може припускати проведення допоміжного обстеження, щоб вчасно розпочати терапії.

Лікування синдрому пустого турецького сідла

Завдання терапії: відновлення центральної нервової системи, ендокринної системи та органів зору. Виходячи з характеристик течії недуги, пацієнту може бути рекомендовано фармакологічне лікування або операція.

У разі якщо недуга був виявлений абсолютно випадковим чином, тоді лікування може і не знадобитися. Такі пацієнти знаходяться під пильним наглядом і проходять обстеження для контролю стану.

Лікарська терапія передбачає застосування таких дій:

При наявності гормональних порушень проводиться замісна терапія гормональними препаратами. Вводиться відсутній компонент ззовні;
В разі приєднання вегетативних порушень пацієнту проводиться симптоматичне лікування. Призначаються седативні засоби, болезаспокійливі препарати і т.д.
Бувають ситуації (провисання перекрестов очних нервів, просочування спинномозкової рідини і ін.) Коли не можна обійтися без операції.

Наслідки

Якщо ігнорувати симптоми патології, не вдасться уникнути її неприємних наслідків:

Розвиток захворювань щитовидної залози, ослаблення імунної системи, порушення роботи статевих органів;
Ускладнення, при яких змінюється структура турецького сідла;
Появи проблем із зором, що загрожує навіть розвитком сліпоти.
Згідно з медичними даними синдром порожнього турецького сідла у дітей діагностується приблизно в 10% випадків, однак лише 3% мають важкі ускладнення. Зазвичай вони дають про себе знати на тлі допоміжних неблагополучних факторів.

Якщо пацієнт знає про свою генетичної схильності, він просто зобов’язаний отримати кваліфіковану допомогу доктора, повністю обстежитися і приступити до лікування.