Синдром Золлінгера-Еллісона

Синдром Золлінгера-Еллісона – це симптомокомплекс, що виникає в результаті збільшеного синтезу і викиду в шлунок соляної кислоти та інших травних ферментів внаслідок злоякісного новоутворення в підшлунковій залозі. В результаті недуги в тканинах шлунку і тонкого кишечника утворюються множинні виразкові елементи. Важливим аспектом є збільшена кількість гастрину – в нормі його вироблення пригнічується соляною кислотою, проте, в цьому випадку він утворюється клітинами пухлини. Захворювання може зустрічатися як в дитячому, так і в дорослому віці.

Причини синдрому Золлінгера-Еллісона

До кінця ймовірні етіологічні теорії не з’ясовані. Відомо, що в розвиток захворювання грає роль генетична схильність. Також синдром виникає внаслідок неопластичних процесів в підшлунковій залозі, шлунку або початковому відділі тонкої кишки. Факторами ризику злоякісних новоутворень є:

  • несприятлива екологія;
  • мутаційні дефекти на рівні генетичного коду;
  • вплив промислових агентів;
  • вплив канцерогенів хімічного, фізичного, харчового походження;
  • надмірне проведення часу під ультрафіолетовими променями;
  • тривалий вплив радіаційного випромінювання.

Симптоми синдрому Золлінгера-Еллісона

Типовий клінічний випадок захворювання включає в себе наступні прояви, на які скаржаться пацієнти, а саме:

  • виникнення гормональних виразок при синдромі Золлінгера-Еллісона;
  • больові відчуття у верхній ділянці живота;
  • відрижка;
  • розлади стільця – діарея при синдромі Золлінгера-Еллісона;
  • нудота і блювота;
  • печія;
  • зниження апетиту;
  • різке схуднення.

Діагностика синдрому Золлінгера-Еллісона

Постановка клінічного діагнозу базується на специфічних ознаках хвороби, на які скаржиться пацієнт, анамнестичних даних. Важливе значення надається результатами лабораторно-інструментальних методів дослідження, які виглядають наступним чином:

  • загальний і біохімічний аналіз крові при синдромі Золлінгера-Еллісона;
  • езофагогастродуоденоскопія;
  • визначення інфікування Helicobacter pylori;
  • виявлення кількість вироблюваної і виділяється шлункової кислоти;
  • вимір pH шлунку;
  • УЗД органів черевної порожнини;
  • комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія;
  • біопсія тканин ураженого органу, в яких визначають ознаки пухлини і надмірний вміст гастрину.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона

Терапевтичний підхід має на увазі такі напрямки:

  • дієтичне харчування – пацієнт повинен їсти чотири-шість разів на добу, невеликими порціями, відмовитися від надмірно гострої, смаженої, жирної їжі;
  • операція при синдромі Золлінгера-Еллісона – в хірургії має місце в разі неефективності медикаментозної терапії, а також при наявності підозр на злоякісність процесу. При цьому відбувається видалення виразкових елементів.
  • консервативне лікування – включає в себе призначення проти виразкових медикаментів, що відносяться до групи інгібіторів протонної помпи, яке обґрунтовано при рівні соляної кислоти в шлунку – нижче десяти мікромоль, в інших випадках такий підхід не дасть бажаного ефекту;

Синдром Золлінгера-Еллісона у дітей

Дане захворювання в дитячому віці виникає внаслідок неопластических змін в органах травного тракту. Спровокувати дані процеси можуть мутації генів, вплив канцерогенних факторів на жінку під час виношування майбутньої дитини або плода в період внутрішньоутробного розвитку. Патогенез синдрому Золлінгера-Еллісона та симптоматичні прояв недуги нічим не відрізняються від його перебігу в дорослому віці: дитину мучать диспепсичні розлади такі, як діарея, нудота і блювота, відсутність апетиту, втрата маси тіла. Єдиною відмінністю може бути більш ускладненою перенесення даного синдрому в дитячому віці.

З метою лікування призначається дієта при синдромі Золлінгера-Еллісона, препарати з групи інгібіторів протонної помпи, або оперативне втручання. Для діагностування використовують лабораторні аналізи, ендоскопічні, ультразвукові та рентгенологічні методи дослідження, при яких визначають виразкові елементи. Високою інформативністю володіють КТ і МРТ

Прогноз синдрому Золлінгера-Еллісона

При наявність такого захворювання у пацієнта підвищений ризик виникнення ускладнень, небезпечних для здоров’я. До таких станів відносять:

  • прорив або перфорацію виразки;
  • переродження виразкових елементів в злоякісну пухлину, розвиток метастазування;
  • різке схуднення, що стало причиною виснаження і знемоги;
  • розвиток внутрішньої кровотечі в структурах травного тракту;
  • патологічне зменшення звуження нижньої частини стравоходу.

Перераховані вище патології, як і безпосередньо основне захворювання можуть стати підставою для призначення групи по інвалідності при синдромі Золлінгера-Еллісона.