Зміст:
Причини епіглотиту
Захворювання виникає в результаті проникнення патогенних мікроорганізмів в місце розташування надгортанника. Збудниками запалення можуть бути стрептококи, стафілококи, пневмококи, гемофільна паличка, клебсієли, віруси парагрипу та грипу, герпесу – це причини розвитку вірусного, гемофільного епіглотиту.
Поразка може бути первинним недугою і розвиватися через поширення запалення з інших органів і систем.
Тривалість інкубаційного періоду епіглотиту надгортанника важко визначити через те, що більша частина пацієнтів через відсутність своєчасних реанімаційних заходів закінчують летальним результатом.
Хвороботворні мікроорганізми сприяють порушенню захисних властивостей епітеліальних бар’єрів, інфільтраційних процесів в підслизовому шарі. Розвивається набряк і запальна реакція, що розповсюджується на всі відділи гортані. В результаті цього надгортанний хрящ відтісняється до задньої стінки, що призводить до звуження дихальних шляхів.
Серед факторів ризику, що сприяють виникненню патології, виділяють наступні:
- ослаблена імунна захист організму;
- травми;
- анемічне стан;
- алергічні реакції;
- отруєння або опіки хімічними і отруйними речовинами.
Симптоми епіглотиту
Хвороба характеризується швидким, блискавичним прогресуванням, часто виникає на тлі інфекційних патологій. Клінічна картина має такий вигляд:
- підвищення температури тіла;
- больові відчуття в горлі;
- свистяче дихання;
- задишка;
- гарячковий стан;
- підвищення слиновиділення;
- порушення акту ковтання;
- зниження інтенсивності голосу;
- занепокоєння;
- біль в вухах:
- посиніння губ;
- утруднення дихальних актів.
Характерним є вимушене положення пацієнтів – поза треножника при гострому Епіглоттіт. Воно має такі прояви: розгинання хребетного стовпа, відкриття порожнини рота, висунутий язик.
Класифікація епіглотиту
В отоларингології прийнято виділяти три основні форми патології, які виглядають наступним чином:
- набрякла – проявляється підвищенням температури, нестерпним болем в горлі в стані спокою і при
- дотику до неї, набряком надгортанника;
- інфільтративна – визначається лихоманкою, ознобом, гострою нестачею дихання, появою нальоту на
- поверхні язика;
- абсцедуюча – відрізняється освітою в області надгортанника порожнин, заповнених гнійними масами і
- покритими капсулою.
- діагностика епіглотиту
Для формулювання діагнозу важливе значення мають скарги хворого, з’ясування анамнестичних даних його життя і захворювання, наявності в найближчим часом недуг інфекційного походження, візуального огляду. Також призначаються додаткові лабораторно-інструментальні методи обстеження, а саме:
- рентген при Епіглоттіт показує зміну розмірів надгортанних хряща внаслідок набряку;
- фіброларінгоскопіі – дослідження глотки і гортані за допомогою ендоскопічних інструментів, яке має інформативність при діагнозі епіглоттіт і не тільки;
- взяття мазка із зіву для бактеріологічного аналізу – можна виявити специфічного хвороботворного агента і його чутливість до антибактеріальних препаратів для призначення ефективного лікування;
- посів кров’яної плазми на стерильність – необхідно для визначення патогенних мікроорганізмів, які могли спровокувати запалення.
Лікування епіглотиту
Терапевтичні заходи мають консервативний напрямок, в список призначень входять такі препарати:
- антибактеріальні засоби – спрямовані на боротьбу з конкретним збудником у відповідність з його
- чутливістю до медикаментів даної фармакологічної групи;
- протизапальні ліки;
- протинабрякові медикаменти.
Також проводиться дезінтоксикаційні заходи, дихання повітрям, збагаченим киснем. Необхідно забезпечити приплив свіжого повітря в приміщення, палату.
Невідкладна допомога при Епіглоттіт виявляється в реанімаційному відділенні і полягає в інтубації, тобто, введення трубки в верхні дихальні шляхи для їх прохідності і вільного дихання. Або трахеотомії – створення штучного отвору в трахеї, яке з’єднує її з зовнішнім середовищем.
Ускладнення і наслідки епіглотиту
Дане гострий стан небезпечно високою ймовірністю розвитку ускладнених станів, в ряд яких входить:
- дихальна недостатність;
- набряк легенів;
- поширення запалення на прилеглі ділянки.
В результаті перерахованих вище процесів може наступити смерть від епіглотиту, тому дуже важливо своєчасне надання медичної допомоги.
Профілактика епіглотиту
Заходи попередження хвороби полягають в дотриманні лікарських рекомендацій, які включають в себе:
- раціональне харчування з достатньою кількістю вітамінів, корисних нутрієнтів, мікроелементів;
- загартовування;
- активний спосіб життя;
- підвищення імунітету;
- виключення з раціону надмірно холодної або сильно гарячої їжі, напоїв;
- відмова від вживання рідин, в складі яких ви не впевнені;
- запобігання травм глотки і гортані.
Специфічні профілактіктіческіе дії полягають в проведенні щеплень проти інфекційних захворювань згідно з календарем вакцинації.
У разі виявлення недуги, потрібно вжити термінових заходів по наданню медичної допомоги для попередження ускладнень після епіглотиту у дітей і дорослих.