Ентеровірусна інфекція

Причини

Ентеровірусні інфекції представляють собою групу вірусів. Їх генетичні дані укладені в РНК, що є їх яскравою відмінністю. Також до категоріїв зараховують поліовіруси. Також існує багато штамів ентеровірусів, проте захворювання провокується тільки десятьма з них.

Ентеровірсная інфекція характеризується стійкістю до впливу ззовні. Вона навіть може спокійно витримувати заморожування і прекрасно себе почуває в кислих середовищах. Саме з цієї причини шкідник часто мешкає в системі шлунково-кишкового тракту.

Однак все ж таки ентеровірус не такий і безстрашний. Він боїться високих температур. При нагріванні до п’ятдесяти градусів починають втрачатися патогенні можливості, а при нагріванні до сімдесяти гинуть. Добре справляються з вірусами і знезаражувальні засоби.

Шляхи зараження бувають найрізноманітніші. Захворіти можна повітряно-крапельним шляхом, через брудні не вимиіі руки та їжу. Може передаватися хвороба і в утробі матері. Для недугу характерна сезонність. Пік захворюваності припадає на літо-осінь.

Великий відсоток серед пацієнтів складають діти. Найчастіше діагноз зустрічається у дітей дошкільного віку. При попаданні одного разу до людського організму інфекція може перебувати там багато років і тільки після появи сприятливих умов починає активізуватися.

Симптоми і ознаки

У більшості випадків недуг проходить абсолютно безсимптомно, або виражае себе тільки незначним погіршенням самопочуття. За таким сценарієм проходить хвороба у дорослих з сильним імунітетом. При ослабленому організмі можуть виникнути тяжкі, а в деяких випадках і життєво небезпечні симптоми.

Основні ознаки:

• висип з температурою;
• сухий кашель;
• нежить;
• діарея (пронос);
• здуття живота;
• анорексія (відсутність апетиту);
• підвищена температура;
• червоні очі;
• біль в животі.

У дитячому віці інфекція може спровокувати герпетичну ангіну, менінгіт, міокардит та інше. Інкубаційний період триває приблизно до двох тижнів.

Температура може збільшуватися від найсильнішої гіпертермії до невисоких субфебрильних значень. Ця ознака може бути переміжним: різко падати і підніматися.

Діагностика

Результат будь-якої хвороби залежить від правильного виявлення її першопричини. Але з огляду на особливості цього недугу, його дослідження має свої нюанси. Сьогодні не розроблено етіотропне лікування, тому основне завдання дослідження полягає в диференціальній діагностиці із захворюваннями з подібною терапією. Одним з найяскравіших діагностичних ознак недугу виступає висип у вигляді ентеровірусної екзантеми.

Застосовуються такі діагностичні методики:

• аналіз крові на імунологічний профіль;
• імунологічні комплексне дослідження;
• аналіз на антигени до ентеровірусів;
• загальний і біохімічний аналіз крові.

Дуже часто хвороба протікає настільки швидко, що хворі одужують ще до того, як результати дослідження будуть готові.

Лікування

Як правило, терапія недугу носить симптоматичний характер. У разі шлунково-кишкового ураження рекомендується пити сорбенти. Тривалий розлад шлунку вимагає поповнення рідини після зневоднення. Пацієнтам необхідно пити рідину у великих кількостях.

Якщо є стійке збільшення температури, тоді потрібно пити жарознижуючі. Іноді в індивідуальному порядку прописуються стероїди. Крім цього при тяжкому перебігу недугу та слабкій імунній системі призначаються препарати для підвищення опірності організму: іммунномодулюючі засоби.

• щогодини хворим потрібно пити рідину. У день має виходити близько 2-х літрів;
• смажене, гостре, копчене з раціону повністю виключається;
• потрібно куштувати їжу, яка запікалася, варилася або була приготовлена на пару;
• не можна їсти овочі та фрукти свіжими;
• молочна продукція протипоказана;
• приймати їжу рекомендовано маленькими порціями.

Лікування дітей і хворих з ускладненнями проходить в стінах лікарні.

Ентеровірус у вагітних

Жінки в положенні входять в категорію підвищеного ризику при захворюванні ентеровірусними інфекціями. Ослаблення організму сприяє тому, що збудник з легкістю потрапляє в нього.

При потраплянні шкідника крізь плацентарний бар’єр можуть виникнути серйозні ускладнення у вигляді затримки розвитку, багатоводдя та ін.

У першому триместрі недуг може посприяти загибелі плоду. Великий ризик отримання різних вад. Чим менше термін, тим вище ризик поганого прогнозу. У третьому триместрі захворювання може послужити винуватцем передчасних пологів і появою на світ дитини з критично малою вагою.

Жінки носії входять в групу ризику по захворюваності. Вірус здатний активізуватися при вагітності. Пацієнтки, які заразилися, будучи в положенні сильно ризикують отримати серйозні ускладнення. Відсутність захисних клітин сприяє миттєвому поширенню інфекції і потрапляння її через плаценту.

Профілактика ентеровірусної інфекції

Заходи щодо попередження включають в себе суворе дотримання принципів особистої гігієни:

• систематичне миття рук і продуктів харчування;
• належна обробка продукції тваринного походження перед вживанням;
• систематична санація житла;
• купання виключно в перевірених водних джерелах.

Вважається, що важким формам патології схильні тільки діти, але дорослі несуть відповідальність перед суспільством як вірусоносії. Хворіючи самі, вони можуть бути потенційно небезпечними для дітей. Тому важливо всім дотримуватися профілактичних правил.