Зміст:
Причини заглоткового абсцесу
До факторів ризику, які можуть послужити джерелом розвитку захворювання, відносять:
- травматизація відділів глотки шматочками твердої їжі;
- поширення запалення з сусідніх анатомо-фізіологічних структур – наприклад, тонзиліт, фарингіт;
- туберкульозне ураження;
- запалення околоміндаліновой клітковини;
- заглотковий абсцес після видалення зуба;
- сифіліс;
- інфекційні хвороби – ангіна, кір, дифтерія, ГРВІ;
- травматизація органів травного тракту під час проведення діагностичних инструментал них процедур;
- злоякісні новоутворення;
- зниженням імунного захисту організму.
Симптоми заглоточного абсцесу
Класична клінічна картина відрізняється такими проявами:
- больові відчуття у горлі;
- утруднення проходження харчової грудки;
- порушення дихання через ніс;
- задишка на вдиху;
- зміна тембру голосу – гугнявість або захриплість;
- набряклість шиї;
- зміна розміру лімфатичних вузлів в бік збільшення, їх болючість.
Класифікація заглоткового абсцесу
Беручи до уваги локалізацію вогнища ураження, в отоларингології прийнято виділяти наступні види запалення клітковини шийного простору, а саме:
- займає область над м’яким небом;
- розташоване між небом і коренем язика;
- локалізується нижче кореневої язикової зони;
- комбінована.
Діагностика заглоткового абсцесу
Для встановлення правильного діагнозу важливим аспектом є візуальний огляд пацієнта отоларингологом. При цьому в очі впадає вимушене становище голови хворого – вона пригнута назад і дивиться у бік поразки, патологічний розмір шийних лімфовузлів та больовий синдром при їх пальпації, набряклість шиї. Проводиться диференціальна діагностика заглоткового та паратонзилярного абсцесу. Також призначається лабораторно-інструментальне обстеження, яке складається з таких методів:
- визначення показників кров’яної плазми – характеризується підвищенням рівня лейкоцитів і ШОЕ, що є прямим доказом запальної природи хвороби;
- взяття мазка із зіву – проводиться мікроскопія і бактеріоскопія, можуть виявлятися стрептококи,
- стафілококи, клебсієли, кишкова паличка;
- аналіз крові на сифіліс – щоб виключити цей етіологічний фактор;
- взяття мазка для виявлення палички Коха – для підтвердження або спростування наявності у пацієнта туберкульозу;
- фарингоскопия – метод огляду глотки за допомогою спеціальних отоларінгологічних дзеркал, при цьому недугу може візуалізуватися набряклість задньої стінки органу, наявність там утворення кулястої форми з гнійним вмістом.
У деяких випадках може додатково проводитися ультразвукове обстеження (УЗД) заглоточного абсцесу, дослідження носової порожнини, гайморової пазухи необхідно для виявлення першопричини недуги і проведення диференціації з іншими хворобами, визначення наявності ускладнень.
Лікування заглоткового абсцесу
Існує два терапевтичних напрямки в отоларингології, як і в інших галузях медицини – консервативне та хірургічне.
Медикаментозне лікування може включати в себе прийом таких груп ліків:
- антибактеріальні препарати – при визначенні збудника і його чутливості до антибіотиків;
- антигістамінні засоби;
- полоскання порожнини рота розчинами з дезинфікуючими властивостями;
- протизапальні медикаменти;
- гіпосенсибілізуючі препарати;
- жарознижуючі ліки;
- протисифілітичні або протитуберкульозні засоби – якщо доведено наявність одного з цих етіологічних факторів.
Хірургічна тактика передбачає проведення операції при заглотковому абсцесі. Вона полягає у розсіченні ураженої ділянки та відсмоктуванні гною. Щоб запобігти закупорці дихальних шляхів даною патологічною рідиною, можуть попередньо зробити пункції абсцесу. Залежно від локалізації вогнища запалення, вибирається різний доступ.
Якщо внаслідок гнійного новоутворення спостерігається здавлювання прилеглих органів дихання з порушенням їх функції, рекомендують проведення невідкладної допомоги при заглотковому абсцесі у дорослих, тобто крикотомію — розріз гортанного хряща для дихання та оксигенотерапію.
Заглотковий абсцес у дітей
У дитячому віці хвороба розвивається внаслідок перенесених інфекційних недуг, запалення середнього вуха, соскоподібного відростка скроневої кістки, слинних залоз, носа, мигдалин, глотки, зниженого імунітету. Або на тлі ускладненої тонзилектомії. Заглотковий абсцес найчастіше буває у малюків від двох 2-х до 12-ти місяців. Висока захворюваність у малюків до чотирьох років пояснюється анатомо-фізіологічною будовою ураженої ділянки – вона складається з великої кількості пухкої клітковини та окремих лімфовузлів, які незабаром атрофуються.
Крім болю, візуального набряку шиї, при заглотковому абсцесі у дітей можуть з’являтися такі симптоматичні ознаки: плаксивість, відмову від їжі чи грудного молока, млявість, апатія, розлади сну.
Діагностика та лікування хвороби у дітей та дорослих будується на одних і тих же принципах. З тією відмінністю, що медикаменти мають підбиратися отоларингологом з урахуванням віку малюка.
Ускладнення заглоткового абсцесу
Гнійне запалення клітковини ретрофарингеального простору є небезпечно високим ризиком виникнення несприятливих для здоров’я людини наслідків, до їх ряду входять такі стани: пневмонія – при поширенні вогнища запалення в органи дихання;
- гнійний менінгіт або абсцес – якщо інфекція рухається гематогенним шляхом у головний мозок;
- асфіксія – при вираженій набряклості глотки та накопиченні великої кількості гнійних мас;
- перебіг у хронічний заглотковий абсцес;
- медіастеніт – якщо запальні зміни торкаються середостіння;
- здавлювання анатомо-фізіологічних структур дихальної системи;
- сепсис.
При своєчасній діагностиці та лікуванні прогноз для життя та здоров’я пацієнта сприятливий.