Кіфоз

Причини кіфозу

Існує ряд факторів ризику, які можуть обумовлювати розвиток патологічного процесу, – це:

• внутрішньоутробні аномалії закладки органів і систем;
• обтяжений сімейний анамнез;
• травми хребетного стовпа;
• ускладнені операційні втручання;
• надмірні фізичні навантаження;
• неправильна поза під час сидіння перед монітором;
• остеопорозних зміни;
• інфекційні захворювання – туберкульоз;
• злоякісні новоутворення;
• захворювання хребта запального генезу;
• хвороба Бехтерева.
• симптоми кифоза

Клінічні прояви недуги зумовлюють наступний ряд скарг з боку пацієнтів:

• візуальна деформація хребетного стовпа з вигином вперед, через що може утворюватися горбатість;
• больові відчуття, дискомфорт в області спини;
• швидка стомлюваність;
• скутість в рухах.

Буває кіфоз шийного, грудного і поперекового відділів хребта, перший і останній варіанти зустрічаються в медичній практиці досить рідко.

У слідстві патології фізіологічної кісткового будови хребця, діафрагма тисне на черевну порожнину, через що можуть бути ускладнене акти дефекації. Розвиваються остеохондрозні зміни в міжхребцевих дисках – дистрофічні процеси, гідрофільність, деструкція тканин. При стисненні нервових закінчень і спинного мозку, людина може втратити чутливість, відчувати слабкість м’язового апарату.

Види і ступені кіфозу

З огляду на початкову причину захворювання, виділяють такі види недуги:

• вроджений – обумовлений аномаліями закладки органів і систем в період внутрішньоутробного розвитку, може бути спровокований структурними порушеннями хребців – відсутністю анатомо-фізіологічних компонентів, їх недорозвиненням, що не типовою локалізацією, або їх сегментації;
• дорсальний юнацький – формується внаслідок деформації і деструктивних змін хребців;
• старечий – характерний для літніх людей, основою його розвитку вважаються фізіологічні процеси старіння організму, через що відбувається дегенерація хребців, їх обростання сполучною тканиною;
• позиційний кіфоз – у дітей розвивається в результаті слабкості м’язового апарату, який не в змозі утримувати хребетний стовп в фізіологічному положенні;
• паралітичний – розвивається через паралітичний змін спинних м’язів, що характерно для захворювань нервової системи;
• остеохондропатичний кіфоз – виникає через стійких дистрофічних змін кісткового апарату і хрящової тканини, найчастіше супроводжується симптомами множинної неврологічної картини через здавлювання нервових закінчень;
• посттравматичний – є наслідком механічних травм або ускладнених операційних втручань на структурах опорно-рухового апарату.

Кіфоз ділять на чотири ступені, в залежності від викривленого кута хребця:

1 ступеня – тридцять-сорок градусів, візуально патологія практично непомітна;
2 ступеня – від сорока одного до п’ятдесяти градусів, формується сутулість;
3 ступеня – п’ятдесят один – шістдесят градусів, плечовий пояс опускається вниз, помітна горбатість;
4 ступеня – більше сімдесяти градусів, пацієнта турбують не тільки естетичний дефект, але і виражені дисфункціональні порушення в роботі інших органів.

Діагностика кіфозу

Консультація травматолога-ортопеда починається з загального опитування, в ході якого уточнюється тривалість симптомів, їх ймовірні причини, анамнез життя і захворювання. Лікар проводить огляд, пальпацію. Важливим є визначення неврологічного статусу, для чого перевіряються фізіологічні і патологічні рефлекси, чутливість, сила м’язів.

У комплекс інструментальних обстежень входять такі методи:

• рентгенографічне дослідження – дозволяє визначити локалізацію вогнища ураження, кут кифоза,
• супутні захворювання;
• УЗД міжхребцевих дисків – для визначення особливостей структурної будови і функцій анатомо-
• фізіологічних компонентів;
• ангіографія – призначається при підозрі на защемлення судин і порушення кровообігу;
• комп’ютерна томографія;
• магнітно-резонансне обстеження.

Лікування кіфозу

У разі початкових стадій розвитку недуги, може використовуватися консервативний напрямок, засноване на таких незначних:

• медикаменти з групи хондропротекторів;
• масажі;
• лікувальна фізкультура;
• носіння корсетів – використовується для зняття больових відчуттів;
• фізіотерапія.

Хірургічне лікування має на увазі проведення операції при кіфозі. Показаннями до вибору такої тактики є:

• сильний біль;
• візуальна деформація, сутулість, горбатість, яка призводить до естетичного дефекту і погіршує якість
• життя пацієнта, в тому числі, заважає виконанню робочих обов’язків;
• неврологічна симптоматика;
• порушення функціонування внутрішніх органів і систем – дихальної, серцево-судинної, сечовидільної.

Під час операційного втручання перед хірургами варто кілька цілей, а саме: виправлення кута хребетного стовпа, відновлення затиснених нервів і нормальної роботи сусідніх органів. Зміцнення ураженого відділу може бути проведено за допомогою використання металевих пластин.

Профілактика кіфозу

Для попередження негативних наслідків захворювання було розроблено ряд рекомендацій, яких потрібно дотримуватися, в їх число входить:

• активний спосіб життя;
• уникнення непосильних для організму фізичних навантажень;
• раціональне харчування з підвищеним вмістом вітамінів і мікроелементів;
• уникнення травм;
• своєчасне лікування запальних процесів;
• вибір правильної пози в разі сидячої роботи.

Наслідки кіфозу

Недуга небезпечний не стільки естетичної деформацією, скільки порушенням роботи інших органів і систем, а саме:

• здавлювання хребетної артерії, через що спостерігається кисневе голодування мозку і порушення його
• кровообігу;
• зменшення обсягу легень, утруднення дихальних рухів;
• параліч нижніх кінцівок;
• розлади сечовипускання функції і акту дефекації;
• дисфункція органів малого таза може привести до проблем зі статевою сферою у чоловіків і дисменореї у жінок.

Так як в результаті перерахованих вище станів погіршується якість життя людини, він не може в повній мірі виконувати професійні обов’язки, це є приводом для встановлення інвалідності при кіфозі – такими рішеннями займається спеціальна комісія, вона розглядає індивідуальні випадки.