Остеомаляція

Причини остеомаляції

Дана патологія виникає в результаті недостатньої кількості вітаміну D, фосфатів і Ca в організмі. Цей стан може бути спровоковано аліментарними причинами, тобто малою кількістю корисних нутрієнтів, що надходять з їжею, вродженими ферментопатий і іншими патологіями, в результаті яких вітаміни і мікроелементи поступають, але не всмоктуються.

Також пусковим фактором можуть бути захворювання нирок – остеодистрофія, запалення їх структур, поява кістозних новоутворень, гідронефроз. Великий вплив на обмін речовин надає гормональна перебудова організму, яка властива для вагітності, клімаксу.

Симптоми і ознаки остеомаляції

Клінічна картина ураження має типові прояви, в ряд яких входить:

• ослаблення м’язового апарату;
• больовий синдром різної локалізації – може виникати в спокої і при фізичних навантаженнях;
• порушення рухів в нижніх кінцівках, змученому відпочити піднімання ніг;
• порушення хребетного стовпа – кіфоз;
• візуальна деформація кісток.

Даний патологічний процес може давати про себе знати при інших хворобах. Наприклад, ознаками остеомаляції при рахіті є підвищена ламкість кісток.

Діагностика остеомаляції

Для постановки вірного діагнозу використовується комплексне обстеження, що складається з лабораторних та інструментальних методів, а саме:

• визначення показників кров’яної плазми – спостерігається зниження кальцію, фосфатів, збільшення
• кількості лужної фосфотаза і ПТГ;
• аналіз сечі – виявляють низьку кількість Ca, що виділяється під час акту сечовипускання;
• рентгенографія – основний метод діагностики захворювання, найбільш інформативним є на пізніх
• стадіях ураження. Відмінність остеомаляції від остеопорозу полягає в появі зон Лоозера – просвітлінь в
• кісткових структурах, як ознака зменшення їх щільності.
• денситометрія – допомагає визначити рівень щільності кістки за допомогою вимірювання рівня Са за
• допомогою спеціального приладу.

Лікування остеомаляції

Існує консервативна і хірургічна тактика ведення пацієнтів. Перший підхід має на увазі наступні призначення:

• медикаменти з вмістом відсутніх нутрієнтів – кальцію, фосфатів, вітаміну D;
• лікувальна гімнастика;
• масаж;
• ЛФК.

Оперативне втручання проводиться при виражених деформаціях, що порушують якість життя людини. Рекомендовано застосовувати операційну тактику через півтора року після виникнення патологічного процесу. Якщо не дотримуватися цього правила, підвищується ризик рецидиву.

Важливим аспектом є харчування при остеомаляції у дорослих і дітей-воно повинно включати в себе високу вживання молочних продуктів, кунжуту, зелених овочів, ріпи, сої, мигдалю. Такий раціон допомагає заповнити алиментарную недостачу необхідних речовин.

Остеомаляція у дітей і вагітних

Недуга найчастіше діагностується в дитячому віці до одного року, коли кісткові структури повністю не сформовані. Причиною цього є відмова від грудного вигодовування, харчування продуктами з низьким вмістом кальцію, недостатнє проводження часу на вулиці влітку.

У дівчат в період виношування дитини може спостерігатися розм’якшення кісток через гормональної перебудови організму і аліментарних чинників. При цьому формується типовий зовнішній вигляд остеомалятіческого таза тому, що патологічні зміни найчастіше починаються з цих кісткових структур, – зменшення розмірів діаметра таза і клювоподобний симфіз. При пальпації слід діагностувати розбіжність кісток лобкового симфізу. При прогресуванні захворювання кісткові структури вапнянистими.

Пологи можуть бути проведені через природні родові шляхи, якщо деформативні зміни не значні. У разі звапніння вдаються до процедури кесаревого розтину. Якщо починаючи з 1 триместру вагітності при синдромі остеомаляції була проведена консервативна терапія, яка не дала позитивного ефекту, рекомендують переривання вагітності і стерилізацію жінки.

Прогноз остеомаляції

При своєчасній терапії недуги прогноз для пацієнта має сприятливий напрямок. Може бути присвоєна група з інвалідності через стійких змін, наприклад, при остеомаляції грудної клітини формується типова воронкообразная форма. При прогресуванні хвороби без надання медичної допомоги у пацієнтів виникають ускладнення з боку внутрішніх органів їх здавлювання, дисфункціональні розлади. Летальний результат обумовлений цими змінами.