Дебільність

Дебільність – це захворювання, що характеризується розумовою відсталістю, яка проявляється в порушенні абстрактного мислення при збереженої моторної функції. Може вражати людей юного і дорослого віку.

Причини дебільності

Існують вроджені та набуті етіологічні чинники розвитку недуги. До першої групи відносять такі стани:

  • дефекти генетичного коду;
  • спадкова схильність;
  • інфекційні захворювання, які перенесла вагітна жінка;
  • куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин в період виношування плоду;
  • прийом медикаментів з тератогенним впливом;
  • вроджена недостатність ферментів.

Причинами придбаної дебільності вважаються травми під час проходження дитини через родові шляхи матері, асфіксія, інфекційні захворювання бактеріального, вірусного або грибкового генезу, механічне пошкодження голови.

Ступеня і стадії дебільності

Беручи до уваги показники тесту IQ, в медицині прийнято виділяти три стадії недуги, а саме:

  • легка ступінь дебільності – результат проведеного тесту показує 65-69. в разі вивчення певних навичок і
  • регулярному їх повторі, ймовірність важких проявів знижена;
  • середня ступінь – характеризується показниками від 60 до 64 балів;
  • важка ступінь – ставиться на підставі результатів тесту в 50-59 балів, часто при дебільності 3 ступеня
  • пацієнт не в змозі сам за собою доглядати, чи не адаптована в цьому світі і потребує допомоги
  • сторонніх.

Симптоми дебільності

Захворювання може проявлятися в різних формах, що і впливає на клінічну картину. Типовими проявами недуги вважається:

  • порушення абстрактного мислення;
  • труднощі при установці взаємозв’язків між будь-якими предметами, ситуаціями;
  • невеликий словниковий запас;
  • знижене увагу;
  • зниження спектра емоцій;
  • відсутність тяги до творчості, мистецтва;
  • слабка сила волі, за рахунок чого такі люди схильні наслідувати іншим або виконувати всі прохання, які
  • надходять від оточуючих;
  • труднощі при запам’ятовуванні будь-якої інформації.

Може діагностуватися інформаційна, моторна дебільність і з сенсорними порушеннями. Ступінь прояву перерахованих вище симптомів безпосередньо пов’язана з індивідуальними особливостями організму пацієнта. У деяких випадках людина має мовні розлади – він повільно розмовляє, не здатний зв’язати слова в довгі складні речення, погано сприймає мову інших людей.

Діагностика дебільності

Захворювання може бути виявлено в ході лікарського опитування. Його цікавить термін перших проявів, наявність факторів ризику у матері або дитини, типові клінічні ознаки. Після цього він проводить цілий спектр тестів і аналізів, оцінюючи ступінь розумового розвитку. Для підтвердження діагнозу дебільність, як і імбецильність, ідіотія можуть призначатися такі лабораторно-інструментальні обстеження:

  • комп’ютерна томографія;
  • магнітно-резонансне дослідження голови;
  • електроенцефалографія – вивчення активності структур центральної нервової системи за допомогою зняття потенціалів спокою та дії;
  • ехоенцефалографія – це вид ультразвукової діагностики, що дозволяє виявити структурні та
  • функціональні зміни головного мозку;
  • реоенцефалографія – метод обстеження судинної сітки головного мозку для виключення зон
  • пошкодження або ділянок з ішемією, гіпоксією.

Диференціальна діагностика недуги проводиться з шизофренією в стадії дебільності, епілептичними ускладненнями.

Лікування дебільності

Терапевтичні заходи при даній патології мають такі напрямки:

  • призначення ноотропних засобів для поліпшення кровопостачання головного мозку;
  • прийом заспокійливих препаратів при спалахах неконтрольованої агресії;
  • відвідування логопеда;
  • заняття в спеціальних школах, де в процесі навчання розвивають абстрактне мислення і навички пацієнта.

Важливим аспектом є виявлення першопричини недуги і боротьба з ними. Пацієнт зобов’язаний стояти на диспансерному обліку у психоневролога, періодично відвідувати його для контролю за патологічними змінами діяльності мозку.

Дебільність у дітей

У дитячому віці може діагностуватися вроджена чи набута форма недуги. Перша провокується обтяженоюспадковістю, тератогенним впливом на плід в період вагітності, захворюваннями інфекційного генезу у матері під час виношування дитини. Після народження захворювання може виникнути на тлі родової травми, різних інфекційних патологій, черепно-мозкової травми.

Симптоми дебільності у дорослих мають деякі відмінності з проявами хвороби у дітей. Симптоматичні ознаки з’являються з перших днів життя малюка – він відстає в розумовому розвитку від своїх однолітків, пізно починає ходити, вимовляти окремі склади і фрази, словниковий запас обмежується приблизно двомастами словами. Такі діти мають погану успішність в дитячому садку і школі, не розуміють більшості предметів, особливо точні науки такі, як математика, фізика, хімія. Характеристика дебільності вказує на те, що абстрактне сприйняття світу у них відсутня, малюки відчувають труднощі при запам’ятовуванні уривків тексту або віршів, не виявляють ініціативу.

Діагностика та лікування хвороби у дітей, як і у дорослих, заснована на одних і тих же аспектах. Але медикаменти ля проведення терапії повинні підбиратися лікарем, з урахуванням віку пацієнта. З огляду на те, що деякі форми дебільності передаються у спадок, її специфічної профілактики не існує. Майбутні мами, що входять до групи ризику народження нездорового, розумово відсталого дитини, зобов’язані виконувати загальні лікарські рекомендації.

Дебільність є порушенням, при якому можуть розвинутися розлади соціалізації пацієнта в суспільстві. Деякі ускладнення можуть стати вагомим приводом для оформлення інвалідності при дебільності.