Дивертикуліт

Причини виникнення дивертикуліту

Захворювання розвивається на тлі таких станів:

• попадання інфекційних агентів в просвіт кишечника;
• порушення співвідношення фізіологічної та патогенної мікрофлори;
• паразитарна інвазія;
• порушення харчування, зокрема, мала кількість споживаної клітковини;
• вікові зміни слизової оболонки – зниження м’язового тонусу і перистальтичні активності.

Симптоми дивертикуліту

Клінічна картина часто не має специфічних проявів, що ускладнює проведення диференціації з іншими патологіями шлунково-кишкового тракту. Пацієнти можуть пред’являти такі скарги:

• больові відчуття в області живота;
• порушення відходження калових мас;
• чергування проносів з закрепами;
• загальна слабкість;
• стілець з кров’яними домішками;
• нудота;
• блювота;
• підвищена температура.

Дані зміни можуть мати не тільки кишкову локалізацію, виділяють також піщедівертікул вода, що виникає через вроджених аномалій розвитку або внаслідок хронічного процесу запалення в сусідніх органах.

Дивертикул сечового міхура провокується порушенням ембріонального росту, а також перерастяженням стінок органу, підвищеного внутріпузирного тиску. Патологія проявляється розладом сечовипускання так, як порожнину випинання з’єднана з порожниною сечового міхура, виділення згустків крові або гною з сечею. Небезпека в собі таїть ймовірність приєднання вторинної патогенної мікрофлори.

Діагностика дивертикулита

Одним з методів, які використовуються для виявлення патології, є пальпаторне обстеження. При цьому визначається хворобливе освіту в просвіті кишечника, спазм м’язових волокон.

Захворювання проявляється зміною показників лабораторних аналізів. При загальному дослідженні крові діагностують підвищення рівня лейкоцитів, ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули в ліву сторону – на обличчя всі ознаки розвитку запального процесу. Біохімічний аналіз проводиться для верифікації з іншими можливими діагнозами. Важливо здати кал на приховану кров і копрограму.

Більш інформативні додаткові інструментальні методи діагностики, до них відносять:

• колоноскопія – проводиться з використання ендоскопічного пристрою, званого колоноскопом. Дозволяє виявити патологічне випинання, його розташування, розміри;
• іригоскопія – при цьому дослідженні в шлунково-кишковий тракт вводиться контрастна речовина, завдяки якому можна побачити прохідність їжі;
• рентгенографія ОЧП – дивертикул візуалізується як невелике утворення до 5 см в діаметрі, мають нерівні контури;
• ультразвукове обстеження – характеризується виявленням потовщених стінок кишечника.

Лікування дивертикулита

Терапевтичні заходи можуть бути проведені у вигляді консервативного лікування та хірургічного. Медикаментозні призначення включають в себе антибактеріальні, протизапальні препарати, спазмолітики, вітамінні комплекси, ензимотерапію.

Велика увага приділяється способу життя пацієнтові, його харчування – рекомендована спеціальна дієта при дивертикулите. З раціону повинні бути виключені продукти, що викликають здуття живота, метеоризм, запори. До прийомів їжі додають інгредієнти з підвищеним вмістом клітковини, каші.

Клізми при дивертикулите категорично заборонені так, як можуть викликати ускладнені стану.

Операційне втручання може бути застосовано при наявність наступних показань:

• нагноєння випинання;
• виразкові утворення з подальшим шлунково-кишковою кровотечею;
• перфорація дивертикулита кишечника;
• утворення свищів;
• запалення очеревини;
• кишкова непрохідність.

Воно полягає в видалення патологічно зміненого фрагмента кишечника. Для спрощення підходу до вибору оптимального лікування були визначені чотири стадії захворювання.

• утворення випинання сигмовидної кишки з безсимптомним перебігом;
• гострий дивертикуліт, що виявляється болем в лівих відділах живота. При інструментальному дослідженні візуалізується почервоніння слизової оболонки, як ознака починається запалення;
• характеризується трьома різними варіаціями. Флегмонозна форма патології, може поширюватися на сусідні ділянки кишечника, при ирригоскопии зміни відповідають попередній стадії. Також може виявлятися абсцес, перфорація або освіти свищів;
• хронічний перебіг дивертикулита з періодичними рецидивами, в дистальному відділі шлунково-кишкового тракту спостерігаються незворотні зміни.

Дивертикулит у дітей

У дитячому віці випинання стінки кишечника може бути вродженою патологією в результаті порушення закладки органів і систем у внутрішньоутробному періоді. Найчастіше зустрічається дивертикул Меккеля з локалізацією в клубової кишці. Захворювання може протікати безсимптомно і діагностуватися випадково. Якщо протягом має типову клінічну картину, то її легко сплутати з гострим апендицитом. Батьки відзначають такі прояви:

• дьогтеподібні випорожнення, з домішками крові;
• загальна слабкість;
• прискорене серцебиття;
• інтоксикація організму;
• підвищення температури;
• нудота і блювота.

Утворнення небезпечно своїми наслідками, які вкрай небажані як у дітей, так і у дорослих людей. Серед них виділяють:

• прорив запаленого випинання в черевну порожнину;
• застій каллових мас в просвіті кишечника;
• грижа;
• кровотеча з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, що ніколи не проявляється кров’яною блювотою – це основний симптом відмінності між виразковим ураженням, апендицитом і гострим дивертикулитом.

Хірургічного лікування віддають перевагу при виявленні ускладнень, у всіх інших випадках – протизапальними, антибактеріальними ліків при дивертикулите.