Остеохондропатія

Остеохондропатія – це група хвороб опорно-рухового апарату, що проявляються порушенням трофіки кісткових структур з подальшим асептичний некроз. Найчастіше діагностується у дітей молодшого та юнацького віку. Захворювання прогресує протягом двох-чотирьох років. При відсутності терапії кісткові структури можуть відновитися, але з рядом деформацій, при цьому підвищений ризик розвитку деформуючого артрозу.

Причини остеохондропатії

Етіологія патології до кінця не з’ясована. Припускають, що факторами ризику для розвитку захворювання є:

  • генетична схильність;
  • травми;
  • гормональний збій;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • порушення обміну речовин;
  • авітаміноз;
  • недостатня кількість надходження кальцію в організм або порушення його всмоктування.

Симптоми остеохондропатії

Беручи до уваги різноманітне розташування вогнища ураження, недуга може мати різні прояви, а саме:

  • якщо місце локалізації п’яткова кістка, то хворі скаржаться на біль після тривалої ходьби або навантажень. Може відзначатися набряклість;
  • остеохонондропатія хребта (хвороба Шейермана-Мау) – властива чоловічої статі, візулізіруется кіфоз в грудному відділі, підвищений ризик розвитку остеохондрозу, турбує сильний больовий синдром, ослаблення м’язового апарату;
  • ураження стегнової кістки – відзначаються больові відчуття в області тазостегнових суглобів, іррадіює в коліно, стихає після відпочинку. Згодом руху в області переходу стегна в малий таз робляться обмеженими, розвиваються атрофічні зміни, кульгавість.

Також діагностують остеохондропатій ребра, таранної кістки стопи, ліктьового відростка, сідничної кістки і інших структур.

Стадії і класифікація остеохондропатії

З прогресуванням хвороби відзначаються поступові патологічні зміни структур опорно-рухового апарату. Виділяють чотири стадії – це:

  • некротичні зміни – цей процес займає пару місяців, проявляється незначними больовими відчуттями і
  • дисфункціональними розладами. На рентгені може не бути ознак патології, пальпаторно діагностують
  • хворобливість;
  • стадія компресійного перелому – займає близько півроку, характеризується структурними змінами
  • кісткової тканини, поява специфічної картини на рентгені – не проглядається малюнок і відображається
  • однорідна тінь в осередку ураження;
  • остеохондропатия 3 ступеня має на увазі процес фрагментації – тривалість складає до трьох років. При
  • цьому спостерігається розсмоктування некротизованих ділянок і їх заміна на грануляційні компоненти. Значно зменшується висота кістки;
  • відновлювальна фаза – може тривати кілька місяців, максимум – півтора року. Характеризується відновленням форми і структурних особливостей кісток.

У травматології отеохондропатіі прийнято поділяти на 4 великі групи, а саме:

  • ураження довгою трубчастої кістки – це остеохондропатия плеснової кістки, метафиза великогомілкової кістки;
  • патологія коротких губчастих кісткових структур – має на увазі остеохондропатій човноподібної кістки, хребців;
  • захворювання апофизов – об’єднує остеохондропатій п’яткової кістки і горбистості великогомілкової, лонного зчленування (синдром Ван Нека);
  • часткове ураження – характерно для остеохондропатии колінного і ліктьового суглобів.

Діагностика остеохондропатії

Ураження опорно-рухового апарату визначаються за допомогою опитування, ретельного збору анамнестичних даних, візуального огляду – виявляють деформації кісток. Найбільш інформативним діагностичним методом є рентгенологічне дослідження. Також можуть застосовувати магнітно-резонансну томографію.

Лікування остеохондропатії

Терапевтичні заходи можуть мати консервативне і хірургічне напрямок. Медикаментозні призначення мають на увазі прийом нестероїдних протизапальних засобів для зняття вираженого больового синдрому.

Також широко поширені фізіотерапевтичні процедури такі, як масаж, плавання, ЛФК, використання високих температур. Для хворого важливо дотримуватися постільного режиму, уникати фізичних навантажень. Може застосовуватися скелетне витягування, використання устілок-супінаторів.

Операційне втручання поводиться при наявність абсолютних показань при деформаціях, які погіршують якість життя пацієнта.

Остеохондропатия у дітей

Найчастіше до лікаря звертаються пацієнта молодшого і юнацького віку зі скаргами, які дозволяють запідозрити дане захворювання. Його розвиток пов’язаний з аномаліями розвитку кісткової і хрящової тканини в період внутрішньоутробного росту, спадковою схильністю, травмами.

Симптоматика відрізняється в залежності від зони ураження. Однак, типова клінічна картина включає в себе больові відчуття після фізичних навантажень, припухлість, утворення викривлення хребта, порушення рухливості в суглобах, слабкість м’язового апарату, його атрофія.

Діагностика будується на опитуванні, огляді, рентгенографії. Також можуть використовуватися МРТ при остеохондропатії – метод має високу інформативність і точність, але відрізняється дорожнечею. Лікування підбирається лікарем з урахуванням конкретного клінічного випадку, локалізації патологічного вогнища, ступеня ураження та прогресування захворювання.