Сакроілеїт

Причини сакроілеїту

Поразка зчленування таза і хребетного стовпа може виникати на тлі різних захворювань, в їх число входить:

• туберкульоз;
• бруцельоз;
• сифіліс;
• ревматичні ураження – хвороба райтера, реактивний артрит на тлі псоріазу;
• механічні травми;
• злоякісні новоутворення;
• анкілоізірующій спондилоартрит.

Сакроілеїт тазостегнового суглоба може бути неспецифічним, тобто викликається стрептококами, стафілококами внаслідок поширення запалення з сусідніх ділянок, і специфічним – провокується паличкою Коха, блідою трепонемой, бруцеллами.

Якщо недуга розвинувся в результаті аутоімунних процесів, системних поразок він називається асептичним.

Симптоми сакроілеїту

Клінічна картина може провокувати різнобічні скарги хворих так, як залежить від етіології захворювання. Типовими проявами, що вказують на дану патологію, є:

• больові відчуття в поперековому відділі хребта, може віддавати в ногу, пахову область, стегно або сідниці;
• при системних ураженнях біль стає сильнішою в стані спокою і зменшується під час рухової активності, при патології інфекційного характеру спостерігається зниження її інтенсивності при відсутності рухів і посилення – при зміні пози, ходьбі, бігу;
• підвищення температури при сакроілеіт;
• набряклість, почервоніння шкірних покривів на ураженому участ е;
• скутість в рухах.

Ступені і стадії сакроілеїту

З огляду на локалізацію запалення і деструктивних змін, в медицині прийнято виділяти односторонній ліво- або правобічний сакроілеіт, і двосторонню його форму.

Беручи до уваги рентгенологічну картину, хвороба бувають 1, 2, 3, 4 стадії сакроилеита, а саме:

• наголошується нечіткість контурів, суглобова щілина піддається розширенню, виявляють ознаки склерозу;
• з’являються поверхневі дефекти, склеротичні зміни чітко візуалізуються, збільшення розмірів простран ства між суглобовими поверхнями нерівномірне;
• виражене склерозування і утворення ерозій, звуження суглобової щілини, перші прояви анкилоза;
• простір між кістковими суглобами зникає, як і їх суглобові поверхні – це симптоматика повної нерухомості крижово-клубового зчленування.

Залежно від клінічної картини, лікар може діагностувати сакроілеіт 1, 2, 3, 4 ступеня, яким відповідають такі ознаки:

• незначно виражені відчуття дискомфорту в області спини;
• больовий синдром в поперековому відділі хребетного стовпа, який віддає в стегна, сідниці;
• сильні больові відчуття, судомні напади, міалгії, порушення рухливості хребта;
• повна нерухомість суглоба, високий ризик виникнення ускладнень.

Діагностика сакроілеїту

Для постановки діагнозу, визначення причини виникнення недуги, крім опитування, загального огляду, пальпації (характеризується хворобливістю в області крижів), перкусії, аускультації, застосовують додаткові методи дослідження. До лабораторних відносять аналізи крові і сечі – в плазмі можна визначити підвищення лейкоцитів, швидкості осідання еритроцитів, С-реактивного білка. При підозрі на ревматичну природу сакроилеита крижово-подзвздошного зчленування призначають перевірку на наявність специфічних антитіл, генів.

До інструментальних методик відноситься рентгенографія, яка є інформативним, фінансово доступним і поширеним методом. Він дозволяє побачити зменшення просвіту між суглобовими поверхнями, невеликі пошкодження і поступове руйнування хрящових структур, зміна структури кісток таза – вони стають більш щільними, ознаки запалення навколо осередку ураження. При деяких формах сакроилеита на рентгені не буде помітно патологічні зміни – це може означати початковий етап розвитку недуги або підтверджувати, що етіологічним фактором виступає бруцельоз.

Лікування сакроілеїту

Терапевтичні заходи можуть мати консервативне і хірургічне напрямок – це залежить від особливостей перебігу хвороби. До призначень медикаментозних препаратів відносять такі фармакологічні групи:

• нестероїдні протизапальні засоби;
• антибактеріальні ліки;
• кортикостероїдні препарати;
• імуносупресивні медикаменти.

Також застосовуються фізіотерапевтичні процедури з використанням магнітного поля, електрофорезу, ультрафіолетового випромінювання, лікувальних ванн, масажу при сакроілеіт.

Хірургічна тактика ведення пацієнтів має на увазі проведення операційного втручання, основним показанням є гнійний запалитися ний процес. Воно засноване на видаленні ділянок, які піддалися патологічних змін і деструкції, очищенні цієї області від гноесодержащей рідини, промиванні рани із застосуванням антисептичних речовин і накладанні стерильної пов’язки.

Для підвищення ефективності терапії призначають спеціальну гімнастику і дієту при сакроілеіт, остання має на увазі вживання в їжу продуктів, багатих на вітаміни і мікроелементи, необхідні для нормального функціонування кісток, хрящів і суглобів.

Сакроілеїт у дітей і при вагітності

У дитячі м віці причиною хвороби можуть бути вроджені аномалії розвитку та закладки анатомо-фізіологічних структур опорно-рухового апарату в період внутрішньоутробного росту. Клінічна картина схожа з такою у дорослих людей. Для діагностики можуть використовувати рентгенологічні методи, МРТ і КТ при сакроілеіт. Лікування має медикаментозне та оперативне направлення.

Існують теорії, що у жінок, виношуваних плід, ризик виникнення недуги підвищується в зв’язку з високим навантаженням на хребетний стовп, через зміну положення кісткових структур, збільшення маси тіла. Симптоматика проявляється в больових відчуттях, скутості і ригідності рухів, іноді виникає типова качина хода.

Це захворювання не є абсолютним протипоказанням до природного разрожденію, однак, багатьом жінкам рекомендують робити кесарів розтин – це питання вирішує лікуючий лікар на підставі індивідуальних особливостей організму породіллі, її самопочуття, тяжкості перебігу. Найчастіше після пологів сакроілеіт не турбує молодих мам так, як їх тіло починає відновлюватися, купувати колишні форми, знижується навантаження.

Ускладнення і наслідки сакроілеїту

Небезпека захворювання полягає в поширенні вогнища ураження в інші органи і системи – це характерно для гнійних форм, при яких виявляють прорив патології і її переміщення в спинний мозок, тобто, ураження центральної нервової системи. Може спостерігатися гнійні затекло, що прориваються в сідничний і тазову області. Якщо причиною недуги виступає ревматологічна хвороба, відзначається високий ризик порушення рухливості хребетного стовпа, що є показанням до групи по інвалідності при сакроілеіті.