Пневмоцистна пневмонія

Причини

Початок хвороби пов’язаний з потраплянням патогенних мікроорганізмів у структури дихальної системи людини. Збудник пневмоцистної пневмонії – Pneumocystis carina, відноситься до пневмоцист. Джерело інфекції – хворий, у якого було діагностовано хворобу, або людина, яка є носієм патогенного мікроорганізму. Переважно хворіють люди, але доведено, що щури, представники сімейств котячих і собачих, свині також можуть бути проміжною ланкою у передачі патогенного агента. Захворювання передається аерогенно разом з частинками мокротиння, слизових виділень, слини, назального секрету.

Існує група підвищеного ризику, у представників якої є велика ймовірність виявлення патології. Це люди з такими хворобами:

• ВІЛ / СНІД;
• захворювання, що супроводжуються імунодефіцитними станами;
• злоякісні новоутворення;
• туберкульоз;
• недуги аутоімунного генезу;
• захворювання системи крові.

Також в цю групу входять:

• передчасно народжені немовлята, з вродженими вадами;
• люди похилого віку, які перебувають у будинках престарілих;
• вихованці дитячих інтернатів;
• пацієнти, що приймають медикаменти, до складу яких входять глюкокортикостероїди, цитостатики;
• хворі, які перенесли операцію з трансплантації.

Пневмоцистна пневмонія у ВІЛ-інфікованих відноситься до групи опортуністичних захворювань, які є причиною приєднання вторинної патогенної інфекції на тлі ослаблення одної з ланки імунного захисту.

Симптоми

Клінічна картина захворювання має різні ознаки внаслідок індивідуальних особливостей організму. Симптоми пневмоцистної пневмонії – це:

• стрімка втрата ваги;
• зниження апетиту;
• кашель;
• задишка;
• підвищена пітливість.

Пневмоцистна пневмонія у дітей протікає у вигляді трьох стадій:

• фаза набряку – проявляється нормальними або підвищеними показниками температури тіла, не вище 38˚, ознаками загальної слабкості, зниженням інтересу до прийому їжі, схудненням, появою сухого кашлю. Тривалої цій стадії до 10 днів;
• ателектатична – характеризується ціанозом і блідістю шкіри, задишкою до 80 вдихів / хвилину, вологим кашлем з виділенням безбарвного мокротиння. Триває протягом чотирьох тижнів;
• емфізематозна – обумовлена ​​початком періоду одужання внаслідок проведеного медикаментозного лікування або появою ускладнень. Ця стадія триває 7-21 діб.

Пневмоцистна пневмонія у онкологічних хворих і у інших представників дорослого населення зі зниженим імунітетом, проявляється наступними ознаками:

• поступове погіршення загального самопочуття;
• субфебрильні показники температури від 37˚ до 38˚;
• задишка після фізичної роботи;
• біль у грудях;
• сухий кашель;
• підвищена пітливість;
• гарячка.

Класифікація хвороби

Якщо брати до уваги локалізацію розвитку патологічних змін, існує два види пневмоцистної пневмонії:

• однобічна;
• двобічна.

Діагностика захворювання

Специфічні заходи, спрямовані на підтвердження такої інфекційної хвороби, як пневмоцистна пневмонія, побудовані на лабораторно-інструментальних дослідженнях, які допомагають виявити мікроорганізм, який став безпосередньою причиною пневмоцистної пневмонії, а саме:

• бактеріологія мокротиння – проводиться за допомогою забарвлення матеріалу методом Гоморі з подальшим його дослідженням під мікроскопом, для виявлення збудника;
• рентгенографія ОГК – рентгенологічна картина пневмоцистної пневмонії характеризується посиленням легеневого малюнка, появою симетричних вогнищевих тіней у вигляді крил метелика;
• серологічні методи діагностики – ІФА, РІФ призначаються для виявлення специфічних антитіл або антигенів до пневмоцист;
• молекулярно-діагностичні дослідження – ПЛР необхідні для виявлення фрагментів ДНК Pneumocystis carina, які підтверджують діагноз;
• виявлення патологічної картини, характерної для пневмоцистної пневмонії на КТ;
• МРТ легень.

Діагностика пневмоцистної пневмонії побудована на результатах комплексного обстеження, які разом з візуальним оглядом і опитуванням пацієнта дозволяють лікарю відтворити цілісну клінічну картину.

Лікування захворювання

При підборі медикаментозної терапії варто пам’ятати про те, що патогенний мікроорганізм, який провокує розвиток хвороби, може бути не чутливий до дії деяких антибактеріальних препаратів. Тому лікування пневмоцистної пневмонії повинно підбиратися індивідуально для кожного пацієнта. Стандартні схеми терапії засновані на призначення таких препаратів:

• триметоприм-сульфаметоксазол;
• пентамідин;
• ко-тримоксазол;
• кліндаміцин;
• преднізолон.

Ускладнення і профілактика патології

Захворювання небезпечне своїми наслідками. У списку ускладнень пневмоцистної пневмоніі варто виділити:

• розвиток дихальної недостатності;
• виникнення раптового пневмотораксу;
• ексудативне запалення плеври;
• абсцес легеневої паренхіми;
• перехід інфекції на сусідні органи;
• летальний результат в дитячому віці.

Профілактика пневмоцистної пневмонії включає в себе дотримання таких заходів:

• комплексне обстеження людей з групи ризику на пневмоцистоз;
• призначення хіміопрофілактики людям, які входять до групи ризику по даному захворюванню.