Синдром Тітце

Синдром Тітце – це захворювання, що характеризується запальним процесом, неінфекційного походження, яке вражає хрящі в області реберно-грудини зчленувань. Діагностується у всіх вікових категорій населення – у дітей, дорослих і літніх людей. Пік захворюваності припадає на двадцять-сорок років. За медичною допомогою звертаються представниці жіночої статі набагато частіше, ніж чоловіки, дану схильність неможливо пояснити.

Причини синдрому Тітце

Точних відомостей про етіологічних процесах, які можуть викликати цю хворобу, немає. Існують теоретичні дані, що сприятиме розвитку патології можуть такі чинники:

  • надмірні фізична активне навантаження на грудну клітку і пояс верхніх кінцівок;
  • травми;
  • аутоімунні стану;
  • операційні маніпуляції на органах грудної клітки;
  • алергічні реакції;
  • погодні зміни в повній мірою впливають на розвиток синдрому Титце, у жінок особливо;
  • захворювання органів дихання;
  • дегенеративні зміни і дистрофія суглобів;
  • артрит.

Симптоми синдрому Тітце

Недуга не вказує на наявність специфічних клин чеських ознак. Однак, виділяють ряд проявів, які можуть стати причиною, щоб запідозрити дану хворобу, а саме:

  • болі при синдромі Титце локалізуються в області ключиць, грудей і ребер, у верхній їх частині, часто мають односторонню локалізацію, можуть віддавати в плече, руку, стають інтенсивнішими при рухах, стихають в стані спокою;
  • візуальна деформація хрящових з’єднань;
    місцеве підвищення температури при синдромі Тітце;
  • набряклість, припухлість у формі веретена яка в розмірах не перевищує чотирьох сантиметрів.

Діагностика синдрому Тітце

Для постанови вірного діагнозу використовують загальні методи обстеження такі, як опитування хворого, візуальний огляд, аналіз крові і сечі, завдяки яким можна виявити ознаки запалення. Найбільш інформативною діагностичною процедурою є рентгенографія. На початкових етапах захворювання патологічних змін не виявляються, вони починають з’являтися через два-три місяці.

Синдром Титце на рентгенограмі має такі особливості: обизвесткованіе хрящової тканини, утворення брил на його периферичних ділянках, відкладення в окістя, що сприяє потовщення ребер і зменшення вільного простору між ними. При подальшому прогресуванні недуги хрящові і кісткові компоненти ребер щільно зрощуються між собою, утворюючи різні деформації. У деяких випадках показано проведення КТ при реберном хондр.

Лікування синдрому Тітце

Пацієнти з цим діагнозом не підлягають госпіталізації і проходять курс в амбулаторних умовах. В першу чергу застосовується консервативна терапія, яка передбачає наступні призначення:

  • нестероїдні протизапальні препарати;
  • знеболюючі засоби – при сильних больових відчуттях комбінуються з попередніми медикаментами, вживаються внутрішньо;
  • місцеві мазі з лікувальним ефектом, перцевий пластир при синдромі Титце;
    ферментативні ліки такі, як гіалуронідаза.

Хворому призначається гімнастика і електрофорез при вертеброгенному синдромі Титце. Фізіотерапевтичні процедури також включають в себе рефлексотерапію і мануальну терапію, голковколювання, вплив магнітного поля, високочастотних електричних хвиль, лікувальні ванни, масаж.

Якщо перераховані вище заходи не дають позитивного ефекту, постає питання про проведення хірургічного втручання. Операція проводиться з метою видалення ребра в області окістя.

Синдром Тітце у дітей

Хоча патологія частіше зустрічається у дорослих людей, вона не обходить і малюків. При цьому етіологія повністю не досліджена, можна говорити тільки про передбачувані чинники ризику. Проявами недуги є болі в грудній клітці, при синдромі Титце кашель, чхання посилюють ці відчуття, схильність до вивихів і підвивихів. У навколишніх тканинах відбуваються деструктивні руйнування. Діагностика заснована на рентгені і комп’ютерної томографії, в спірних випадках для проведення диференціального діагнозу можуть застосовуватися і інші процедури. Терапія має медикаментозне напрямок, при абсолютних показаннях може застосовуватися хірургічна тактика.

Наслідки і ускладнення синдрому Тітце

Ця недуга рідко діагностується і не несе в собі небезпеку. При прогресуванні патологічних процесів може спостерігатися зрощення кісткових і хрящових структур, відкладення в цих ділянках солей кальцію, що призводить до скутості в рухах, а в подальшому до нерухомості ребер. Через це формуються не фізіологічні зміни в грудній клітці. Однак, при своєчасній діагностиці і правильно підібраною терапією прогноз для життя пацієнта сприятливий.