Зміст:
Причини синдрому Тітце
Точних відомостей про етіологічних процесах, які можуть викликати цю хворобу, немає. Існують теоретичні дані, що сприятиме розвитку патології можуть такі чинники:
- надмірні фізична активне навантаження на грудну клітку і пояс верхніх кінцівок;
- травми;
- аутоімунні стану;
- операційні маніпуляції на органах грудної клітки;
- алергічні реакції;
- погодні зміни в повній мірою впливають на розвиток синдрому Титце, у жінок особливо;
- захворювання органів дихання;
- дегенеративні зміни і дистрофія суглобів;
- артрит.
Симптоми синдрому Тітце
Недуга не вказує на наявність специфічних клин чеських ознак. Однак, виділяють ряд проявів, які можуть стати причиною, щоб запідозрити дану хворобу, а саме:
- болі при синдромі Титце локалізуються в області ключиць, грудей і ребер, у верхній їх частині, часто мають односторонню локалізацію, можуть віддавати в плече, руку, стають інтенсивнішими при рухах, стихають в стані спокою;
- візуальна деформація хрящових з’єднань;
місцеве підвищення температури при синдромі Тітце; - набряклість, припухлість у формі веретена яка в розмірах не перевищує чотирьох сантиметрів.
Діагностика синдрому Тітце
Для постанови вірного діагнозу використовують загальні методи обстеження такі, як опитування хворого, візуальний огляд, аналіз крові і сечі, завдяки яким можна виявити ознаки запалення. Найбільш інформативною діагностичною процедурою є рентгенографія. На початкових етапах захворювання патологічних змін не виявляються, вони починають з’являтися через два-три місяці.
Синдром Титце на рентгенограмі має такі особливості: обизвесткованіе хрящової тканини, утворення брил на його периферичних ділянках, відкладення в окістя, що сприяє потовщення ребер і зменшення вільного простору між ними. При подальшому прогресуванні недуги хрящові і кісткові компоненти ребер щільно зрощуються між собою, утворюючи різні деформації. У деяких випадках показано проведення КТ при реберном хондр.
Лікування синдрому Тітце
Пацієнти з цим діагнозом не підлягають госпіталізації і проходять курс в амбулаторних умовах. В першу чергу застосовується консервативна терапія, яка передбачає наступні призначення:
- нестероїдні протизапальні препарати;
- знеболюючі засоби – при сильних больових відчуттях комбінуються з попередніми медикаментами, вживаються внутрішньо;
- місцеві мазі з лікувальним ефектом, перцевий пластир при синдромі Титце;
ферментативні ліки такі, як гіалуронідаза.
Хворому призначається гімнастика і електрофорез при вертеброгенному синдромі Титце. Фізіотерапевтичні процедури також включають в себе рефлексотерапію і мануальну терапію, голковколювання, вплив магнітного поля, високочастотних електричних хвиль, лікувальні ванни, масаж.
Якщо перераховані вище заходи не дають позитивного ефекту, постає питання про проведення хірургічного втручання. Операція проводиться з метою видалення ребра в області окістя.
Синдром Тітце у дітей
Хоча патологія частіше зустрічається у дорослих людей, вона не обходить і малюків. При цьому етіологія повністю не досліджена, можна говорити тільки про передбачувані чинники ризику. Проявами недуги є болі в грудній клітці, при синдромі Титце кашель, чхання посилюють ці відчуття, схильність до вивихів і підвивихів. У навколишніх тканинах відбуваються деструктивні руйнування. Діагностика заснована на рентгені і комп’ютерної томографії, в спірних випадках для проведення диференціального діагнозу можуть застосовуватися і інші процедури. Терапія має медикаментозне напрямок, при абсолютних показаннях може застосовуватися хірургічна тактика.
Наслідки і ускладнення синдрому Тітце
Ця недуга рідко діагностується і не несе в собі небезпеку. При прогресуванні патологічних процесів може спостерігатися зрощення кісткових і хрящових структур, відкладення в цих ділянках солей кальцію, що призводить до скутості в рухах, а в подальшому до нерухомості ребер. Через це формуються не фізіологічні зміни в грудній клітці. Однак, при своєчасній діагностиці і правильно підібраною терапією прогноз для життя пацієнта сприятливий.