Зміст:
Причини вродженого сифілісу
Хвороба виникає в результаті проникнення патогенного збудника в організм малюка в антенатальному періоді. У нормі цей мікроорганізм не проходить через захисний бар’єр, який створює плацента. Але, якщо жінка була заражена даними венеричним захворюванням в період виношування плоду, він може проникнути в плаценту і надати деструктивний ефект на її захисну функцію.
Протягом перших років після виникнення сифілісу, жінка має більшу ймовірність передачі збудника своїй майбутній дитині, особливо, це стосується тих стадій, коли бліда трепонема починає циркулювати по всьому тілу з потоком крові. Якщо минуло більше двох років з моменту зараження, цей ризик значно нижче.
Класифікація вродженого сифілісу
З огляду на особливості перебігу недуги та період його виникнення, прийнято розрізняти чотири його типу – це:
- зараження плода – діагностується з п’ятого місяця після запліднення, проявляється утворенням специфічних інфільтративних утворень в результаті запальної реакції – вони виникають в легенях, печінці, селезінці, сприяючи ущільнення їх внутрішньої структури і зміни в розмірі. Виявити патологію можна завдяки специфічним рентгенологічним ознаками. Внаслідок недуги поява дитя на світло може ускладнитися народженням недоношеної дитини, викиднем;
- ранній вроджений сифіліс – виникає у дітей до 2-х років, виділяють два види хвороби – грудничкового та раннього дитячого віку. Перший тип проявляється протягом 1-2- го місяця після народження, його діагностують за наявністю специфічної пухирчатки, яка вражає шкірні покриви і слизові. Перебіг раннього вродженого сифілісу супроводжується сифилитическим ринітом і появою інфільтратів в області підборіддя, губ, долонь, сідниць. Другий тип захворювання проявляється появою виразкових елементів в гортані, через що голос малюка стає хрипким. Також можуть спостерігатися запальні процеси у внутрішніх органах;
- пізній вроджений сифіліс – діагностується в пубертатному періоді. Характерні ознаки – це поява специфічних утворень, які носять назву сіфіліди, вони вражають слизові оболонки носової порожнини і гортані, верхні і нижні кінцівки, тулуб. Їх особливість швидкий розпад з утворенням виразкових елементів. Також існує тріада вродженого сифілісу, характерна для пізньої форми, – це запалення лабіринту внутрішнього вуха, дифузне ураження рогової оболонки ока і дистрофічні процеси зубів.
прихований вроджений сифіліс – не характерна прив’язка до віку. Цей тип відрізняється безсимптомним перебігом, діагностується за позитивними лабораторними аналізами, в яких виявлена бліда трепонема.
Симптоми вродженого сифілісу
Клінічні ознаки хвороби мають свої відмінності, з огляду на його форму. До типових проявів недуги відносять:
- пухирчатка – утворення патологічних бульбашок на поверхні шкіри з серозним вмістом;
- поява виразкових елементів на шкірі;
- запалення порожнини носа; розвиток остеохондріческого процесу;
- вроджений сифіліс в порожнині рота характеризується появою гум на небі;
- запальні процеси в печінці, нирках, селезінці, легенях і інших органах;
- відставання у фізичному і психомоторному розвитку.
Діагностика вродженого сифілісу
Для постановки остаточного діагнозу можуть використовуватися різні лабораторно-інструментальні методи дослідження – їх вибір безпосередньо залежить від віку дитини, клінічної картини недуги. До таких відносять:
- мікроскопічне обстеження – для аналізу може бути взято вміст шкірних бульбашок, або спинномозкова рідина. Позитивним результатом вважається виявлення специфічного збудника. Однак, існують стадії захворювання, при якому дані аналізи можуть бути негативними, тобто, серонегативний вроджений сифіліс, який не виключає діагнозу;
- серологічна діагностика – для цього беруть кров, або вміст шкірних елементів. Можуть бути використані такі реакції: імунофлюоресценції, іммобілізації блідих трепонем, пасивної гемаглютинації. Позитивним результатом вважається виявлення патогенного мікроорганізму. Ці методи мають найбільшу інформативність;
- молекулярно-генетичне обстеження дозволяє виявити в організмі пацієнта ДНК збудника.
Щоб виявити патологічні зміни паренхіматозних органів, можуть застосовуватися консультації вузько фахівців, а також різні інструментальні процедури такі, як:
- рентгенологічне обстеження органів грудної клітини, кісткових структур;
- ультразвукова діагностика структурних відхилень у внутрішніх органах;
- ультрасонографія;
- ехокардіографія.
Лікування вродженого сифілісу
Вибір терапевтичних призначень залежить від віку малюка і специфічних симптоматичних проявів захворювання, наявності ускладнень.
Найбільш поширеною групою медикаментів для вродженого сифілісу у дитини є пеніциліни, якщо у пацієнта відсутня підвищена чутливість до них. На етапі виявлення патогенного мікроорганізму в ході лабораторних аналізів, проводять бактеріологічне дослідження для того, щоб визначити чутливість збудника до антибактеріальних засобів. Якщо був діагностований пізній вроджений сифіліс, до пеніцилінової терапії додають препарати вісмуту. Також комплексно призначають полівітамінні комплекси, імуностимулятори.
Наслідки і прогноз вродженого сифілісу
У разі раннього діагностування і оптимально підібраної терапії, прогноз для життя і здоров’я малюка – сприятливий. Якщо діагноз був поставлений плоду вагітної жінки, на ранніх термінах, їй рекомендують зробити аборт за медичними показаннями. Негативні наслідки можуть спостерігатися в запущених випадках, до них відносять:
- при вродженому сифілісі зуби можуть бути патологічно змінені внаслідок дистрофії;
- запальні процеси внутрішнього вуха, очі;
- водянка мозку;
- дистрофічні зміни кісток;
- патологія центральної нервової системи;
- запальні процеси в різних органах і системах.
Профілактика вродженого сифілісу полягає в проходженні серологічного обстеження жінки під час виношування плоду – даний аналіз проводиться двічі. Якщо на якомусь з етапів він дає хибнопозитивний або позитивний результат, майбутньої породіллі в обов’язковому порядку призначаються додаткові дослідження.