Зміст:
Причини дискінезії жовчовивідних шляхів
До етіологічних чинників, що провокують виникнення патології, відносять:
- нераціональне харчування – переїдання, голодування, вживання надмірно жирної їжі;
- нервові переживання, стрес;
- холецистит;
- каменеутворення в жовчовивідних тракті;
- малорухливий спосіб життя;
- гепатит;
- алергічні реакції на медикаменти, токсичні та отруйні речовини, їжу
Симптоми дискінезії жовчовивідних шляхів
Основний прояв недуги – це відчуття болі в правому підребер’ї, можуть бути у вигляді нападів в або приймати характер тягнуть, ниючих, постійних. Виникають після прийняття їжі, фізичних навантажень, психологічних переживань.
Клінічні випадки виявляються типовою симптоматикою, яка виглядає наступним чином:
- нудота;
- блювота;
- відрижка;
- гіркий присмак у роті;
- погіршення апетиту.
Класифікація дискінезії жовчовивідних шляхів
з огляду на зміни тонусу гепатобіліарних структур, в медицині прийнято виділяти дві форми захворювання – це:
- ДЖВШ по гіперкінетичному типу – часто діагностується у людей молодого віку. Пов’язана з підвищенням тонусних властивостей ураженого органу – за рахунок цього жовч просувається швидко, але сфінктери не встигають повністю розкритися. Особливості клінічної картини: нападоподібний больовий синдром тривалістю більше години, виникає на тлі стресу, нераціонального харчування;
- гіпокінетична дискінезія жовчовивідних шляхів – вражає групу населення старшого та похилого віку. Характеризується зниженням тонусу ураженого органу, через що жовч застоюється, проходить в недостатній кількості для перетравлення речовин в початковий відділ тонкого кишечника. Виявляється тупим, що тягне болем.
Діагностика дискінезії жовчовивідних шляхів
Основне завдання комплексного обстеження – визначення типу патології і супутніх хвороб, що можуть погіршити стан людини. Для цього застосовуються такі лабораторно-інструментальні методи:
- УЗД жовчного міхура – візуалізуються форма, розміру, структурні особливості, локалізація органів гепатобіліарної системи;
- дуоденальне зондування – необхідно для дослідження сфінктера жовчних проток його тонусу, моторної функції;
- холецистографія – метод обстеження, що передбачає введення контрасту в жовчний міхур і контроль його прохідності;
- холангиография – рентгенологічна діагностична методика для виявлення структурних і
- функціональних осо енность жовчовивідних проток;
- магнітно-резонансна томографія печінки.
Обов’язковою умовою є здача калу для копрологіческого обстеження, визначення мікрофлори і наявності гельмінтозів.
Лікування дискінезії жовчних шляхів
На перший план виходить нормалізація режиму: достатня кількість годин для сну, помірні фізичні вправи , загартовування, оптимальний розподіл годин роботи і відпочинку, уникнення перевтоми і психологічного перенапруження, переохолодження, правильне харчування.
Дієта при дискінезії желчеви одящіх шляхів має на увазі часті прийоми їжі 5-6 разів на добу маленькими порціями. Виключаються занадто гарячі або надто холодні страви, жирна, смажена, копчена, солона, консервована, перчене їжа, газовані і солодкі напої. У раціоні повинні бути присутніми овочеві супи, їжа, зварена або приготована на пару, нежирне м’ясо і риба, свіжі фрукти
При ДЖВШ в гастроентерології віддають перевагу консервативної терапії. Лікування має свої відмінності, в залежності від форми ураження, а саме:
ДЖВШ по гіпотонічному типу характеризується призначенням таких фармакологічних груп:
- холекинетики – для посилення кінетичних властивостей уражених органів;
- вода з високим вмістом мінералів кімнатної температури;
- збори лікарських рослин;
- лікувальна фізкультура;
- водна терапія;
масажі.
Гіпертонічна дискінезія жовчовивідних шляхів лікується за наступною схемою:
- холеретичну кошти – для прискорення виведення жовчі з жовчного міхура;
- спазмолітики – для зняття больового синдрому;
- тепла вода з низьким вмістом мінералів;
- фітотерапія;
- фізіотерапія: голковколювання, рефлексотерапія, гірудотерапія.
Дискінезія жовчних шляхів у дітей
ДЖВП по гипомоторному або гіпермоторному типу в період новонародженості виникає в результаті перинатальних патологій ЦНС через родову травму, недостатню кількість кисню, що надходить в головний мозок, асфіксії. Можуть сприяти розвитку цієї недуги аномалії внутрішньоутробного розвитку. Також великий вплив на дитячий організм надає будь-який інфекційний агент. Після того, як малюк перехворів гепатитом А, дизентерію, сальмонельоз, можуть спостерігатися порушення з боку печінки.
В період дорослішання у дітей може бути діагностована дана патологія через похибки в харчуванні, відсутності фізичних навантажень, неактивного способу життя, стресу. Стандартом діагностики хвороби є УЗД, рентгенологічні методи дослідження, дуоденальне зондування МРТ і лабораторні аналізи.
Терапевтичний підхід співпадає з таким для дорослих людей.
Профілактика і ускладнення дискінезії жовчовивідних шляхів
Щоб попередити недугу, необхідно дотримуватися загальних рекомендацій щодо способу життя:
- раціональне харчування;
- відмова від шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю;
- виконання фізичних вправ;
- прийом ліків тільки за призначенням лікаря;
- уникнення стресів;
- норм ализация режиму сну;
- раціональний розподіл годин роботи і відпочинку;
- відмова від продуктів харчування, до складу яких входять барвники, ГМО, харчові добавки.
При ігноруванні рекомендацій лікаря і несвоєчасному лікуванні, хвороба може стати причиною таких ускладнених станів:
- холестаз – застій жовчі;
- запалення слизової оболонки шлунка;
- холецистит;
- поразки дванадцятипалої кишки;
- панкреатит.
Дискінезія жовчних шляхів при вагітності
у жінок, які виношують майбутньої дитини, при появі скарг на болі в правому подр Берьє, нудоту, здуття живота, відрижку можна запідозрити дисфункцію жовчовивідних шляхів. Збільшення рівня вироблення гормону прогестерону веде до зниження тонусу багатьох органів, в тому числі жовчного міхура. Відзначається застій желчесодержащей рідини в його порожнині і больовий синдром.
Також з ростом плода розміри матки збільшуються і можуть здавлювати сусідні органи. В основі лікувальної тактики лежить дотримання дієтичного харчування. Захворювання не ускладнює перебіг вагітності. Як правило, функція і тонус уражених органів приходить в норму протягом місяця після народження дитини.