Вегетативний криз

Вегетативний криз – це хвороба, яка виникає внаслідок дисфункціональної розлади в роботі симпатичного та парасимпатичного відділу нервової системи, яка проявляється нападами підвищеної безпідставної тривожності. Найчастіше діагностується у людей вікової категорії 20-30 років. Представниці жіночої статі більш схильні до таких станів.

Причини вегетативного кризу

До факторів ризику, які можуть спровокувати розвиток патологічного стану, відносять:

  • психоемоційний перенапруження;
  • фізична втома;
  • вживання алкоголю при вегетативному кризі;
  • спадкова схильність;
  • гормональний збій;
  • механічна травматизація;
  • мочекам’яна хвороба;
  • передменструальний синдром у жінок;
  • захворювання центральної нервової системи;
  • різка зміна погодних умов;
  • хвороби серцево-судинної системи.

Може виникати вегетативний криз у вагітних внаслідок переважання симпатичної нервової системи над парасимпатичної, підвищеного вироблення жіночих статевих гормонів. Захворюванню полвержени емоційно лабільні люди з частою зміною настрою, болючою і чутливою реакцією на будь-які невдачі.

Симптоми вегетативного кризу

Клінічна картина не має специфічних проявів, більшість пацієнтів не звертають на них належної уваги. Ознаки хвороби мають такий вигляд:

  • побледне шкірних покривів;
  • прискорене серцебиття;
  • пульсувати в голові;
  • підвищене потовиділення;
  • напад панічної атаки при вегетативному кризі;
  • шум, свист у вухах;
  • поверхневе дихання;
  • відчуття оніміння;
  • збільшений діурез;
  • почуття безпричинного страху, неспокою;

Види вегетативного кризу

Існує класифікація патології, в залежності від ступеня тяжкості симптоматичних проявів, а саме:

  1. легка ступінь – тривалість нападу десять-п’ятнадцять хвилин, спостерігається до двох симптомів;
  2. середня ступінь – вегетативний криз триває до 60 хвилин, може супроводжуватися переднепритомний стан;
  3. важка ступінь – прояви захворювання тривають від часу і більше, заважають повноцінно жити пацієнтові.

З огляду на механізм виникнення вегетативних кризів, в неврології прийнято виділяти чотири типи недуги – це:

  • симпатико-адреналової – виникає на тлі різкого випила в кров адреналіну, характеризується запамороченням, прискореним серцебиттям, появою почуття страху, артеріальною гіпертензією;
  • вагоінсулярний – це вегетативний криз з падінням глюкози в результаті підвищення рівня інсуліну, проявляється брадикардією, підвищеним потовиділенням, жаром, нудотою;
  • вегетативно-вестибулярний – розвивається через недостатнє надходження крові в судини і порушення кровопостачання органів, ознаками даного типу є дискоординація в просторі, шум у вухах, запаморочення, хитка хода, некоординовані рухи;
  • гіпервентіляціонний – обумовлений порушенням з боку центральної нервової системи в регуляції роботи дихальної системи, особливості клінічної картини – це задишка, гостра нестача повітря, відчуття клубка в горлі, неможливість вдихнути повітря в необхідному обсязі.

Також виділяють астено-вегетативний криз, при якому спостерігається уповільнена передача імпульсів з головного мозку до інших органів і системах. Виявляється втомою, почуттям розбитості, слабкістю.

Діагностика вегетативного кризу

Постановка діагнозу не викликає труднощів. Лікар уважно вислуховує скарги пацієнта, дізнаючись тривалість нападів, частоту їх виникнення, наявність провокуючих чинників.

Виключаються патології ендокринної системи, органічні ураження структур головного мозку, психічні розлади такі, як шизофренія, депресія.

Для комплексного обстеження призначаються аналізи крові, сечі, електрокардіографія, ангіографія судин голови. Може знадобитися магнітно-резонансне дослідження.

Лікування вегетативного кризу

Терапевтичні заходи мають консервативний напрямок, можуть застосовуватися три різних тактики ведення, які дають позитивний ефект при комплексному застосуванні, а саме:

  • медикаментозні призначення: включають в себе транквілізатори, седативні препарати, антидепресанти, бета-блоркатори. Також застосовуються симптоматичне лікування, наприклад, прийом ліків для зниження тиску при вегетативному кризі;
  • психотерапія: проводиться з досвідченим фахівцем, полягає в усвідомлення людини етіологічного походження нападів, методів боротьби з ними;
  • основи саморегуляції: використовуються різні техніки медитації для уровновешіванія відносин з самим собою, морального рівноваги. До них відносять йогу, цигун, аутотренінги.

Перша допомога при вегетативному кризі

При виникненні нападу необхідно викликати бригаду швидкої допомоги. До її приїзду рекомендують провести наступні заходи:

  • укласти хворого в зручне положення;
  • виконати дихальну гімнастику, щоб зупинити різке і поверхневе дихання;
  • розстебнути верхні гудзики сорочки, зняти краватку;
  • дати пацієнту випити води або солодкий чай;
  • відкрити вікна, щоб дати приплив свіжого повітря;
  • максимально заспокоїти хворого.

Вегетативний криз у дітей

У дитячому віці даний стан може виникати на тлі переживань, емоційного перенапруження, через проблеми в навчанні, поганих взаємин з ровесниками, негативної обстановки в сім’ї.

Найчастіше діагностують вегетативний криз у підлітків, значення має гормональна перебудова організму в цьому віці.

Такі невротичні вегетативні кризи характеризують ідентичною симптоматикою, як і у дорослих людей. Для профілактики нападів дитині необхідно здоровий сон, раціональне харчування, дружні відносини з однокласниками і батьками, активний спосіб жізні.Последствія вегетативного кризу включають в себе підвищений ризик виникнення інсультів, інфарктів, порушення провідності серця. Також такі стани супроводжуються розвитком фобій, депресій, зниженням самооцінки, неадекватними вчинками.