Коллікуліт

Коллікуліт – це захворювання, що характеризується розвитком запального процесу в області сім’яного горбка. Найчастіше діагностується у молодих людей, які ведуть активне статеве життя.

Причини коллікуліта

Дана патологія розвивається в результаті порушення кровопостачання і / або іннервації ураженої анатомо-фізіологічної структури, а також на тлі приєднання патогенної мікрофлори. Збудники можуть проникати гематогенним або лімфогенним шляхом з вогнищ запалення в прилеглих органах. Етіологічними факторами, які підвищують ймовірність виникнення хвороби, вважають такі стани:

  • ускладнені медичні маніпуляції такі, як постановка сечового катетера на тривалий час, Уретероскопія, операційні втручання на органах статевої системи;
  • незахищений статевий акт;
  • варикозне розширення вен в області малого тазу;
  • запалення сечового міхура, передміхурової залози з хронічним перебігом;
  • тривала відсутність статевих зв’язків.

Види коллікуліту

Беручи до уваги тривалість недуги, прийнято виділяти дві його форми:

  • гострий перебіг – характеризується гострою і різко прогресуючої клінічною картиною;
  • хронічний коллікуліт в урології – характерезується наявністью стертої симптоматики, має періоди рецидивів і ремісії.

З огляду на етіологію розвитку захворювання, його поділяють на два типи, а саме:

  • істинний коллікуліт – виникає в результаті проблем з нервовою іннервацією і надходженням достатньої кількості крові в насінні горбки, а також за рахунок попадання хвороботворних мікроорганізмів через кров або лімфу, які провокують розвиток вогнища запалення;
  • вторинне ураження – спровоковано поширенням інфекційного процесу з простати, уретри, насінних бульбашок.

Також існує асептичний коллікуліт, який має не бактеріальне походження і причиною його виникнення не було інфікування патогенними мікроорганізмами.

Симптоми коллікуліту

Клінічна картина захворювання має свої відмінності, в залежності від форми недуги, статевої активності пацієнта, індивідуальних особливостей організму. Найчастіше хворі пред’являють такі скарги:

  • часті позиви до акту сечовипускання;
  • безпричинна ерекція, що супроводжується больовим синдромом;
  • неприємні відчуття в області статевих органів, області промежини, в прямій кишці;
  • наявність кров’яних згустків в еякуляті;
  • патологічні виділення з сечовипускального каналу;
  • болючість під час акту сечовипускання;
  • знижена ерекція.

Якщо у пацієнта підвищується температура тіла, присутні ознаки загальної слабкості, це вказує на те, що запальний осередок поширився на сусідні органи сечостатевої системи.

Діагностика коллікуліту

Постановка діагнозу заснована на опитуванні пацієнта, зборі анамнезу, проведенні пальпаторного дослідження простати і ректального огляду. До додаткових лабораторно-інструментальних діагностичних процедур відносять:

  • бактеріологічні, мікроскопічні, серологічні, молекулярно-генетичні тести – матеріал береться з просвіту уретри, всі аналізи (реакція пасивної гемаглютинації, імунофлюоресценції, полімеразно-ланцюгова) спрямовані на виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом;
  • аналіз сечі – береться тричі, при коллікуліті може бути не виявлені патологічні зміни, але цей метод має значення в проведенні верифікації діагнозу із запаленням сечового міхура, нирок, уретри;
  • Уретероскопія – звертає на себе увагу набрякла, гіперемована, збільшена в розмірах слизова оболонка – особливості патологічних змін анатомії при коллікуліті;
  • мікроскопічне дослідження секрету передміхурової залози – виявляються характерні ознаки запалення такі, як підвищення лейкоцитів, бактеріальних клітин, зниження кількості еритроцитів;
  • трансректальное ультразвукове обстеження – дає високоінформативні результати про структурні та функціональні зміни простати.

Лікування коллікуліту

Терапевтичний підхід може мати консервативний і хірургічний напрямок. Перша тактика ведення має на увазі наступні призначення:

Антибактеріальні препарати – бажано призначати курс антибіотиків в разі виявлення специфічного збудника під час проведення діагностичних тестів і визначення їх чутливості до медикаментів. Фармакологічні засоби з широким спектром дії небажані так,  як сприяють розвитку резистентності організму;

  • альфа-адреноблокатори – їх призначення обгрунтовано, якщо в результаті запального процесу порушений відтік сечі;
  • нестероїдні протизапальні препарати;
  • знеболюючі медикаменти – при вираженому больовому синдромі;
  • полівітамінні комплекси і мінерали – для поповнення запасів в організмі, підвищення імунітету;
  • флеботонічні засоби – необхідні для поліпшення кровопостачання органів малого таза.

У комплексі до основного лікування призначаються фізіотерапевтичні процедури із застосуванням магнітного поля і інфрачервоного, лазерного випромінювання, ультразвукових хвиль, електрофорезу з медикаментами, впливу високих температур. В якості місцевої терапії використовуються інсталяції з різними препаратами з протимікробною дією в уретру, клізми з фітокомпонентами. Також може застосовуватися тушировання при коллікуліті  тобто, припікання сім’яного горбика.

Перевага віддається хірургічному втручанню, якщо медикаментозна терапія була неефективна і при хронічному перебігу захворювання з частими загостреннями. При цьому виконують повне вилучення ураженого органу.

Прогноз при коллікуліті

Якщо відсутнє ефективне лікування, дана патологія може стати причиною таких ускладнених станів, як:

  • затримка сечі протягом тривалого періоду часу;
  • запалення сечового міхура – дифузний цистит через коллікуліта у чоловіків;
  • поширення патологічного процесу на прилеглі органи;
  • зменшення відчуттів під час оргазму;
  • передчасне сім’явиверження;
  • спонтанна безпричинна ерекція;
  • безпліддя – розвивається внаслідок заміщення нормальних тканин органу сполучнотканинними компонентами.

Перераховані вище наслідки запущеного коллікуліта впливають на людину не тільки на фізіологічному рівні, але і на психологічному, провокуючи невпевненість в собі і інші тривожні розлади.

У разі, якщо пацієнт вчасно звернувся за медичною допомогою і було проведено результативне лікування, результат хвороби має позитивний результат у всіх аспектах. При наявність ІПСШ, обстеження і терапію повинні отримувати обидва сексуальних партнера. Рекомендується стриманість при коллікуліті  від сексу до закінчення лікувального курсу – людина повинна відчути поліпшення самопочуття, також лабораторні аналізи повинні підтвердити відсутність інфекції.

Для того, щоб уникнути подібного стану, необхідно дотримуватися ряду лікарських порад, а саме:

  • мати одного статевого партнера;
  • використовувати бар’єрні методи контрацепції;
  • уникати випадкових, незахищених сексуальних контактів;
  • регулярно проходити профілактичний медичний огляд.

Необхідно відзначити, що в медицині не існує такої нозології, як коллікуліт у жінок так, як з-за анатомо-фізіологічних особливостей будови чоловічого і жіночого тіла, сім’яний горбок є тільки у чоловічої частини населення.