Уретероцеле

Уретероцеле – це недуга, що характеризується зменшенням просвіту сечоводу і вип’ячуємо цього утворення у вигляді кісти в порожнину сечового міхура, через що порушується відтік сечі.

Причини уретероцеле

Дана патологія виникає на тлі таких патологічних станів:

  • внутрішньоутробне порушення закладки органів сечовивідної системи;
  • великі в розмірах ниркові камені, які здавлюють сусідні анатомо-фізіологічні структури;
  • розлад іннервації органу.

Симптоми уретероцеле

Типова клінічна картина базується на наступних симптоматичних проявах:

  • больові відчуття в області таза;
  • порушення сечовипускання; часті позиви до того, щоб помочитися, що супроводжуються невеликою
  • порцією відходить сечі;
  • відсутність діурезу;
  • часті загострення хронічних запальних захворювань таких, як цистит, піелонфріт.

Патологія у жіночої частини населення може ускладнитися випаданням назовні. Однак, цей процес тимчасовий і вправляється без сторонньої допомоги.

Класифікація уретероцеле

З огляду на особливості перебігу випинання, існують такі види аномалії:

  • найпростіший – локалізується в органі, який має фізіологічне анатомічна будова;
  • пролабований – характеризується випаданням патологічного утворення, при уретероцелє у чоловіків в простатичний ділянку уретри, у жіночої половини населення через сечовивідні шляхи;
  • ектопічне – виявляється в сечоводі з атиповим місцем розташування, який з’єднується з уретрою, вагінальним передоднем або дівертікулезним випинанням сечового міхура.

Залежно від зони ураження, в медицині прийнято виділяти такі форми захворювання:

  • одностороння патологія, при якій вказується точна локалізація – уретероцелє праворуч або ліворуч;
  • двостороннє ураження.

Патологія може бути вродженого і набутого походження. У першому випадку в медицині прийнято виділяти три ступені аномальних змін, а саме:

  1. невелике розширення місця фізіологічного звуження всередині міхурово стінки, яка не порушує функції сечовидільної системи;
  2. виражене збільшення уретероцелє, внаслідок чого спостерігається стійке розширення ниркової миски та чашок, супроводжується порушенням відтоку сечі;
  3. через прогресування захворювання виявляються прогресуючі функціональні і структурні розлади з боку сечовивідної системи.

Діагностика уретероцеле

Дефект часто виявляється під час комплексного огляду при підозрі на інфекційні захворювання сечовивідного тракту. При цьому виявляються такі зміни в лабораторних дослідженнях:

  • визначення загальних показників сечі – характеризуються появою еритроцитів, лейкоцитів і гнійних включень;
  • біохімічний аналіз крові.

Серед інструментальних методів обстеження ефективними і високоінформативними є такі види:

  • УЗД сечового міхура – візуалізується структура з тонкими стінками, яка випінается в місці локалізації міхура;
  • ультразвукове дослідження нирок – виявляється гідронефроз, тобто прогресуюче розширення мисок і чашечок через затримку сечовипускання;
  • Урографія – має на увазі введення контрастної речовини і контроль його проходження по структурам сечовидільного тракту;
  • Уретроцистоскопія – рентгенконтрастное дослідження для оцінки структури і функціональних властивостей сечового міхура і сечовивідних шляхів;
  • цистографія – один з рентгенологічних методів обстеження, що має на увазі використання контрасту;
  • рентгенографічне дослідження дозволяє виявити закидання сечі з сечоводів в сечовий міхур;
  • нефросцінтіграфія – спосіб діагностики ниркової дисфункції, який полягає у введенні в організм людини радіоактивного лікарського препарату.

Лікування уретероцеле.

Консервативна тактика безсила в цьому клінічному випадку, використовується хірургічний підхід, перед яким хворий повинен пройти курс антибіотикотерапії. Захворювання в більшості випадків супроводжується інфекційним процесом, тому для його зупинки необхідно підприємство даних заходів.

Операційне втручання базується на висічення уретероцелє у дітей і дорослих і корекції порушень, викликаних патологією.

У разі супроводу патології функціональними розладами з боку нирок, віддають перевагу часткового або повного видалення органу. Операція закінчується утворенням уретероцістоанастомоза штучно створеного з’єднання ниркового відділу і сечоводу для нормального пасажу сечі.

Якщо дисфункція не спостерігається, призначається ендоскопічне хірургічне втручання для корекції анатомо-фізіологічного будови сечоводу.

Уретероцеле при вагітності

Аномалії сечовивідних шляхів можуть спровокувати ускладнений перебіг вагітності так, як сприяють розвитку інфекційних процесів. При виявленні даної патології у жінок, які виношують плід, є ризик виникнення таких станів:

  • прееклампсія;
  • плацентарна недостатність;
  • каменеутворення;
  • атрофія ниркової паренхіми;
  • ниркова недостатність;
  • загроза переривання вагітності.

Іноді жінка не підозрює про наявність у себе захворювання і виявляє його під час профілактичного обстеження, які показані майбутнім породіллям. Якщо аномалія ускладнюється розвитком інфекційно-запального процесу, є велика ймовірність внутрішньоутробних порушень розвитку плода.

Однак, за відсутності стійких, незворотних змін, вибір правильної тактики ведення вагітної жінки з уретероцелє з боку лікаря, регулярних обстеженнях, загрози для плода немає, в такому випадку прогноз сприятливий.