Лагофтальм

Лагофтальм — це патологія, що виявляється не змиканням повік із-за порушень іннервації, структурних трансформацій або розладів у роботі м’язової мускулатури.

Причини лагофтальма

Завдяки скорочувальним властивостями кругового м’яза ока закриваються, за їх відкриття відповідають леватори. У разі порушення проведення нервового імпульсу проявляється дисфункція м’язи, іннервуючих змикання повік.

Дане захворювання має безліч факторів ризику, які представлені:

  • запалення V пари черепно-мозкових нервів (ЧМН);
  • аномальне положення століття;
  • порушення рухової іннервації;
  • колобома;
  • випинання очного яблука (екзофтальм);
  • виворіт століття;
  • зрощення слизової оболонки очного яблука і століття.
  • симптоми лагофтальма

На різних стадіях розвитку аномалія має різні клінічні прояви. У їх число входить:

  • несмиканн повік;
  • почервоніння кон’юнктиви;
  • висихання очного яблука;
  • затуманення погляду;
  • печіння і больові відчуття;
  • хвороблива реакція на промені світла;
  • підвищене виділення слізної рідини;
  • зниження гостроти зору.

Класифікація лагофтальма

З огляду на особливості перебігу захворювання, прийнято виділяти такі ступені:

  1. слабко виражена – проявляється невеликим збільшенням очної щілини, розташуванням краю нижньої повіки нижче фізіологічної локалізації. По краях відзначається стоншення шкірних покривів. Уві сні очі відкриті;
  2. середньої тяжкості перебігу – характеризується зникнення шкірних складочок, згладжуванням епітелію. Щоб прикрити очі, в процесі повинна бути задіяна орбітальна частина кругового м’яза. У нічний час доби очні щілини не зачиняються;
  3. сильні клінічні прояви – повіку не замикаються, через що спостерігається висихання кон’юнктиви.

Внаслідок зниження захисних механізмів зорового аналізатора, людина піддається впливу механічних факторів, розвитку запальних процесів і дистрофий.

Діагностика лагофтальма

Патологія помітна при візуальному огляді, однак, для постановки ступеня захворювання, контролю функціональних здібностей очі, застосовують і інструментальні методи. Офтальмолог проводить опитування, в ході якого з’ясовує, як давно з’явилися перші симптоми, з чим їх виникнення може бути пов’язано, чи може пацієнт опустити віко із застосуванням додаткових зусиль. Наступним кроком приступають до додаткових способів діагностики – це:

  • візометрія – методика визначення гостроти зору. При явному несмиканіе очей спостерігається зниження цього показника;
  • біомікроскопія – спосіб діагностики ураження рогівки оболонки і кон’юнктиви;
  • офтальмоскопія – необхідно для повного обстеження структурних і функціональних змін анатомо-фізіологічних утворень очі;
  • ультразвукове дослідження – інформативно при запальних процесах в товщі очного яблука, дозволяє виявити локалізацію і розмір змін.

Лікування лагофтальма

Для терапії синдрому заячого очі застосовують комплексну тактику, яка включає в себе медикаментозну і хірургічну складові.

Консервативне лікування має такі напрямки:

  • протизапальну – застосовуються в разі розвитку запальних ускладнень;
  • антисептичну – для профілактики приєднання вторинної патогенної мікрофлори;
  • зволожуючий – потрібно для підвищення захисних механізмів органу зору за рахунок вологості кон’юнктиви.

Також пацієнти повинні носити спеціальні пластирні пов’язки на очі.

Для боротьби з виниклим на тлі аномалії блефаритом лист призначення поповнюється вітамінними комплексами групи В, риб’ячим жиром, тіамін.

Хірургічна тактика має різні підходи такі, як:

  • невроліз – відділення ділянки нервового закінчення з рубцевих тканин, застосовується в тому випадку, якщо причиною захворювання став неврит;
  • трансплантація – якщо патологія виникла на тлі запалення зорового нерва, може бути призначена пересадка нервового фрагмента з іншої частини тіла людини;
  • реіннервація – спосіб створення додаткового шляху для проходження нервових імпульсів до органу зору, часто V пара ЧМН з’єднується з гілками XI і / або XII;
  • блефаропластика при Лагофтальм у дорослих і дітей – застосовується для зміни форми, розміру повік;
  • тарзорафія – характеризується ушиванием країв повік для зменшення розрізу очної щілини;
  • кантопластика – заснована на коригуванні розрізу очей.

Також може бути проведена операція при Лагофтальм по введенні силіконової нитки уздовж століття, структурній зміні кругового м’яза, установку імпланта в верхню повіку, висічення рубцево-змінених тканин.

Крім того, існує паліативний вид надання медичної допомоги це уколи ботулотоксину або гіалуронота в шкіру століття.

Ускладнення лагофтальма

Аномалія несе в собі небезпеку через порушення зорових функцій ока та негативних наслідків, які можуть впливати на повноцінне життя людини. При Лагофтальм можливе виникнення таких ускладнених станів:

  • запалення рогівки;
  • дистрофічні зміни;
  • виразкові утворення;
  • втрата зору;
  • панофтальмит;
  • більмо;
  • перформація роговичной оболонки;
  • ксерофтальмия.

Лагофтальм у дітей

У дітей до 18 місяців може спостерігатися фізіологічне несмикання очей під час сну, яке не спричиняє порушення зорового аналізатора. Це є результатом надмірного перезбудження дитини. Може супроводжуватися здригуваннями, мимовільними рухами кінцівок, видаванням звуків.

Однак, якщо прояви синдрому заячого ока турбують і в денний час – це привід звернутися за медичною допомогою до офтальмолога. У дитячому віці дана патологія може бути пов’язана з порушенням закладки органів у внутрішньоутробному періоді і патологічним будовою століття.