Зміст:
Причини синдрому Фукса
Точних даних про етіологію хвороби немає. Існують теорії, згідно яких патологія виникає на тлі:
- модифікацій в генетичному коді;
- запальних захворювань органу зору;
- порушення іннервації зорового аналізатора;
- дистрофічних процесів в структурах очного дна;
- інфекційних хвороб;
- туберкульозного ураження;
- очної форми токсоплазмозу.
При спадкової схильності тип передачі патології – аутосомно-домінантний.
Симптоми дистрофії Фукса
Візуально патологія проявляється гетерохромії райдужної оболонки, тобто, різним кольором правого і лівого очей, однак, це симптоматичне прояв не є основним. У деяких людей аномалія протікає без даних змін, або вони слабо виражені.
Характерним для захворювання є утворення преципітатів, що є нічим іншим, як скупченням фрагментів фібрину, лейкоцитів і інших клітин на поверхні рогівки. Вони можуть самостійно виникати і так само зникати, не схильні до злити.
Ендотеліальна дистрофія рогівки сприяє розвитку глаукоми і катаракти. Клінічна картина часто викликається саме цими наслідками. Від пацієнтів надходять жаоби на:
- зниження гостроти зору;
- помутніння перед очима;
- постійне розширення зіниці;
- больові відчуття в області очей.
Діагностика синдрому Фукса
Для постановки діагнозу на прийомі у офтальмолога проводиться ретельний візуальний огляд, опитування хворого. Для отримання більш інформативних даних про структуру та функції зорового аналізатора, призначаються додаткові методи дослідження:
- візометрія – необхідна для визначення ступеня гостроти зору, при прогресуванні дистрофії Фукса визначається її зниження;
- біомікроскопія – дозволяє візуалізувати освіту преципитатов;
- гониоскопия – спосіб дослідження анатомо-фізіологічних структур передньої камери ока, виявляються синехии, судини мають короткий проміжок і нагадують гілки;
- очна тонометрия – допомагає визначити внутрішньоочний тиск, його показники будуть в нормі або трохи підвищені;
- ультразвукове дослідження – спостерігаються структурні зміни райдужної оболонки, скупчення фібрінових фрагментів і інших клітин розвиваються у вигляді утворень зі зниженою ехогенності.
- кератоестезіометрія – спосіб визначення чутливості рогової оболонки, при даній патології вона значно знижена або відсутня.
Синдром Фукса включає в себе ряд патологічних змін очних структур, а саме:
- атрофічні процеси;
- відсутність крипт райдужної оболонки;
- постійне розширення зіниці внаслідок дисфункції його сфінктера;
- часто гетерохромія характеризується зміною кольору райдужної оболонки в менш насичений колір, і лише в 10% випадків набуває форми гіперхромією;
- іноді зміна відтінку очей не пов’язане з патологією, а є вродженою особливістю;
- патологічне розростання елементів судинного русла на райдужці.
Лікування синдрому Фукса
Терапевтичні заходи мають відмінності, в залежності від особливостей перебігу хвороби. На початку виникнення ендотеліальної дистрофії рогівки, яка не супроводжується патологічними змінами, може бути використані контактні кольорові лінзи для усунення естетичного дефекту.
При виявленні дистрофічних змін показаний медикаментозний підхід, заснований на призначення:
- препаратів для розширення судин;
- ноотропних медикаментів;
- ангиопротекторов;
- вітамінних комплексів;
- ферментних ліків.
Якщо в роговій оболонці виникають преципітати, може бути використана терапія кортикостероїдами.
Хірургічне лікування застосовується при діагностуванні ускладнених станів:
- вітректомія – операцію з видалення повністю або частково склоподібного тіла, використовується в разі його помутніння;
- факоемульсифікація – мікрохірургічне втручання для лікування катаракти, яке засноване на застосуванні ультразвуку для фрагментації речовин помутнілого кришталика;
- непроникаюча глибока склеректомія – призначається при розвитку глаукоми, полягає в створенні штучного клапана для відтоку внутрішньоочної рідини.
Синдром Фукса в офтальмології має сприятливий прогноз. Пацієнтам необхідно два рази на рік ходити на прийом до офтальмолога, проходити діагностичні процедури для попередження розвитку ускладнень. Небезпека в собі таїть приєднання вторинних захворювань таких, як катаракта і глаукома, які можуть привести до інвалідизації.