Ентерит

Причини ентериту

До факторів ризику, які можуть спровокувати виникнення недуги, можна віднести:

• неправильне харчування – переїдання, голодування, вживання великої кількості жирної, смаженої, гострої їжі;
• потрапляння в організм людини хвороботворних мікроорганізмів, які обумовлюють розвиток інфекційного ентериту, який може бути, наприклад, вірусним – викликаний сальмонелою, холерним вібріоном, ротавірусним, бактеріальним – виникає через зараження клостридиями;
• вроджені аномалії розвитку структур травного тракту – хвороба Крона;
• ензімопатії;
• харчові отруєння;
• алкогольна інтоксикація;
• прийом нестероїдних протизапальних препаратів, антибіотиків тривалий час;
• отруєння хімічними або отруйними речовинами;
• вплив негативних промислових факторів;
• алергія на деякі продукти харчування;
• аутоімунні патології – хвороба Аддісона, цукровий діабет, виразковий коліт;
• глистяні інвазії.

Симптоми ентериту

Ознаки захворювання мають типову клінічну картину, яка виглядає наступним чином:

• нудота;
• блювота;
• пронос – акти дефекації досягають 15 разів на добу, має рідку, кашеподобную консистенцію і
• неприємний запах;
• неприємні відчуття в животі – больовий синдром при ентериті зазначається у верхній половині епігастральній ділянці, має нападоподібний характер;
• підвищення температури тіла;
• метеоризм;
• бурчання в животі.

Через зневоднення організму, вітамінної недостатності розвивається підвищена стомлюваність, слабкість, патологічні зміни в структурі волосся і нігтьових пластин, сухість шкірних покривів, підвищена кровоточивість.

Форми (види) ентериту

З огляду на особливості ураження слизової оболонки тонкого кишечника, недуга поділяють на чотири форми, а саме:

• фолікулярний ентерит у людей – супроводжується набуханням фолікулів і заповненням їх серозним, фібринозним або гнійним ексудатом;
• ерозивний ентерит – епітелій покритий поверхневими дефектами, які можуть переродитися в виразкові елементи;
• ішемічний ентерит – в структурі ураженого органу виникає недостатність кровопостачання, що може призвести до незворотних змін;
• некротичні ентерити – з’являються ділянки змертвіння тканин.

З огляду на тривалість хвороби, в гастроентерології прийнято виділяти два види недуги, – це:

• гострий ентерит у дітей і дорослих – триває до шести місяців, має виражену симптоматику, починається різко і гостро;
• хронічний ентерит – постановка даного діагнозу обумовлена ​​тривалістю хвороби більше півроку, характерна, слабо виражена, стерта клінічна картина. Може розвиватися на фоні не вилікуваний, недоліковані гострої форми. Має періоди загострення і ремісії.

Існують різні види недуги, з урахуванням локалізації запального процесу:

• ураження тонкої кишки;
• патологія подвздошного відділу;
• поширення процесу по всій довжині тонкого кишечника.

Діагностика ентериту

Щоб підтвердити наявність цього гастроентерологічного захворювання, необхідні збір скарг пацієнта, об’єктивний огляд, проведення аускультації, пальпації і перкусії. Більш інформативними є лабораторно-інструментальні методи обстеження, які призначаються комплексно. До них відносять:

• загальний аналіз крові – виявляють збільшення лейкоцитів, ШОЕ, ознаки анемії;
• копрограмма – відзначається збільшення добового обсягу, водяниста консистенція, смердючий запах, домішки слизу, непереварених фрагментів їжі, жирів;
• бактеріологічне дослідження калу – визначає порушення співвідношення нормальних і патогенних мікроорганізмів у складі мікрофлори;
• функціональні проби – необхідні для перевірки порушень всмоктування поживних речовин, для їх проведення можуть використовуватися D-ксилоза, йод і калій;
• капсульна ендоскопія – метод дослідження тонкокишечних відділів, при якому в його просвіт запускають трубочку з камерою, все структурні зміни записуються і фіксуються на екрані;
• біопсія – паркан тканинного фрагмента для мікроскопічного аналізу;
• рентгенографія тонкого кишечника – проводиться з використанням барію, який запускають по травному тракту і спостерігають за його прохідністю;
• ультразвукове дослідження – потрібно для проведення верифікації діагнозу з іншими патологіями.
  лікування ентериту

У разі діагностування цієї недуги, показано застосування консервативної терапії, яка відрізняється, в залежності від тривалості перебігу.

Гостра форма – лікується в стаціонарі, призначають лежачий режим, дієтичне харчування і пиття великої кількості рідини. Серед медикаментів віддають перевагу терпким засобів, еубіотики, поліпептидного терапії;
Хронизация процесу, фаза рецидиву – пацієнт повинен перебувати в спокійному стані, дотримуватися призначеного раціону харчування, приймати ферментні засоби, вітамінотерапію, обволікаючі та в’яжучі препарати, адсорбенти, протиглистні або антибактеріальні медикаменти (в залежності від етіології), ліки для відновлення нормальної моторики. Також підуть на користь фізіотерапевтичні процедури і мінеральні води, що володіють терапевтичним ефектом.
Дієта при хронічному ентериті
Призначений режим харчування має на увазі дотримання наступних рекомендованих лікарем пунктів:

• прийоми їжі розділені на 5-6 раз на добу;
• їжа невеликими порціями;
• їжа приготована на пару, зварена або зроблена в духовці;
• відмова від жирних, смажених, гострих страв;
• уникнення вживання води з барвниками, неякісних продуктів з консервантами;
• оптимальне співвідношення білків, жирів і вуглеводів в добовому раціоні;
• рекомендується їсти каші, супи, фрукти і овочі, нежирне м’ясо і рибу.

Профілактика ентериту

Для попередження захворювання, потрібно виконувати комплекс заходів, а саме:

• дотримання правил особистої гігієни;
• раціональне харчування;
• вживання якісних і свіжих продуктів;
• оптимальна термічна обробка їжі;
• уникнення впливу токсичних, отруйних, промислових агентів;
• прийом медичних препаратів строго відповідно до призначень лікаря;
• відмова від вживання алкогольних напоїв;

Чи не маєте наміру і не вживати в їжу гриби, дикі ягоди, яких ви не знаєте.
При своєчасному лікуванні ентериту у дорослих і дотриманні всіх рекомендацій лікаря, прогноз патології – сприятливий.