Синдром мальабсорбції

Синдром мальабсорбції — це захворювання з хронічним перебігом, обумовлене розладом процесу поглинання поживних нутрієнтів в травному тракті. Патологія вражає дітей і людей старшого віку.

Причини синдрому мальабсорбції

Дана патологія може виникати на тлі наступних станів:

  • ферментна недостатність;
  • паразитарні інвазії такі, як аскаридоз, лямбліоз, опісторхоз;
  • структурні порушення анатомо-фізіологічної будови кишкової стінки;
  • потрапляння в організм людини патогенних бактерій, вірусів, здатних викликати інфекційний процес;
  • атрофічний гастрит;
  • цироз печінки;
  • побічні дії деяких медикаментів, наприклад, антибактеріальних препаратів;
  • розлади нервової регуляції структур травного;
  • панкреатит з хронізації процесу;
  • гипертиреоидизм.

Симптоми синдрому мальабсорбції

В результаті прогресування патологічних змін, пацієнти відзначають появу таких клінічних проявів:

  • абдомінальний біль;
  • нудота;
  • діарея;
  • метеоризм;
  • зниження ваги;
  • поява пігментних плям, дерматитів — симптоми синдрому мальабсорбції у дерматології;
  • підвищена стомлюваність;
  • слабкість;
  • бурчання живота;
  • набряклість;
  • збільшення мови.

Види та класифікація синдрому мальабсорбції

Беручи до уваги тяжкість перебігу недуги, в медицині прийнято виділяти такі ступені:

  • загальне погіршення самопочуття, ознаки недостачі вітамінів, схуднення на 5-8 кг;
  • зниження гемоглобіну і еритроцитів, виражений гіповітаміноз, нестача необхідних мікроелементів, зменшення вироблення гормонів статевої системи, втрата ваги більше десяти кг;
  • стійка анемія, критично низький складу вітамінних комплексів і електролітів, напади судом, набряклість, виражений недолік маси тіла, ураження опорно-рухової системи.

Діагностика синдрому мальабсорбції

Основним методом обстеження хворого при даної хвороби є визначення лабораторних показників:

  • клінічне та біохімічне дослідження складу плазми — на перший фон виходить зниження гемоглобіну і еритроцитів;
  • копрограма — при здачі матеріалу виявлятися неприємні запахи калу, його водяниста консистенція, великий обсяг. Може діагностуватися стеаторея, тобто наявність у калових масах жирових фрагментів.
  • також проводиться бактеріальний аналіз зданого біологічного матеріалу;
  • дослідження сечі може використовуватися для визначення патології інших органів і систем.

До додаткових інструментальних способів діагностування синдрому мальабсорбції у гастроентерології належить:

  • УЗД – можна визначити захворювання анатомо-фізіологічних структур шлунково-кишкового тракту, які могли спровокувати розвиток патології;
    езофагогастродуоденоскопія – візуалізація структурних особливостей стравоходу, шлунка і 12-земного відділу кишечника;
  • pH-метрія – вимір кислотно-лужного балансу органів травного тракту, особливо, шлунка;
    рентгеноскопія ОЧП – виявляється остеопороз;
  • тест на наявність Helicobacter pylori – один з факторів ризику гастритів і виразкової хвороби, які можуть спровокувати порушення всмоктування нутрієнтів;
  • колоноскопія – ендоскопічна маніпуляція для обстеження слизової оболонки товстого кишечника;
  • іригоскопія – метод, що припускає введення в пряму, ободову і сліпу кишку контрастної речовини для перевірки прохідності;
  • МРТ і КТ.

Перераховані вище процедури необхідні для верифікації діагнозу та виявлення етіологічного походження.

Лікування синдрому мальабсорбції

Терапевтичні заходи спрямовані на боротьбу з клінічними проявами та лікування хвороби, яке стало першопричиною. Консервативна тактика ведення включає в себе призначення таких медикаментів:

  • вітамінні комплекси;
  • препарати для поповнення електролітного складу крові;
  • ліки для відновлення співвідношення протеїнових фракцій;
  • регідратаціонних кошти – для поповнення об’єму рідини;
  • пробіотики – для нормалізації мікрофлори кишечника.

Важливим завданням є правильне харчування. Дієта при синдромі мальабсорбції включає в себе підвищений вміст протеїнів, зменшення вживання природних жирів. Вживання їжі повинно бути розділене на 5-6 прийомів на добу, невеликими порціями. Виключається жирні страви, полуфабріканти. Потрібно харчуватися продуктами, багатими на вітаміни.

Синдром мальабсорбції у дітей

У дитячому віці це захворювання виникає в результаті спадкової схильності, вродженої ферментативної недостатності або внутрішньоутробних аномалій, спровокованих дією тератогенних факторів на організм жінки під час вагітності. Це є первинною хворобою, вторинний синдром мальабсорбції в пропедевтики характерний для дорослих людей, у дітей може виникати як аліментарнозалежних патологія.

Клінічна картина має гастроентерологічні, дерматологічні прояви, також може відзначатися погіршення зору, ламкість волосся і нігтів через недостачу вітаміну А. пізніше прогресують ознаки полівітамінний, мінерального і електролітного дефіциту.

Визначаються зміни калу – обсяг, що перевищує добову норму, поява жиру, смердючий запах. Синдром мальабсорбції глюкози, галактози та інших нутрієнтів в педіатрії діагностується на підставі зменшення кількості Ca, K, Fe холестерину, альбумінів в крові, підвищення активності лужної фосфотаза. Сприятливий прогноз залежить від етіологічного фактора і його усунення для цього можуть застосовуватися як консервативні, так і хірургічні методи лікування.

Деякі ускладнення захворювання такі, як деформації скелета, анемія важкого ступеня, полівітамінна недостатність можуть стати причиною інвалідизації при синдрому мальабсорбції.