Зміст:
Причини паранеопластичного синдрому
Достовірно етіологія даних клінічних проявів невідома. Однак, існує чотири різні теорії, які, ймовірно, відіграють роль у розвиток недуги, а саме:
- біохімічна – її суть полягає в тому, що більшість злоякісних новоутворень мають властивості синтезу та викиду в кров різних речовин, таких як білки, ферменти, цитокіни, попередники гормонів;
- імунна – патогенез паранеопластичного синдрому полягає в тому, що при виникненні пухлини, імунна система людини починає виробляти антитіла проти них. Ці клітини можуть пошкоджувати і здорові тканини організму, внаслідок чого виникають клінічні симптоми;
- гормональна – поява даних синдромів пов’язано з виділяються деякими пухлинами гормональних речовин;
- генетична – розвиток неопластичних процесів в деякій мірі визначається наявністю мутаційних дефектів на рівні генетичного коду, що передаються у спадок.
Класифікація і види паранеопластичного синдрому
Дані симптомокомплекси можуть виникати на тлі багатьох злоякісних пухлин. Він конкретної нозології залежить клінічна симптоматика. У медицині прийнято виділяти такі види синдрому, як:
- порушення обміну речовин і роботи ендокринних залоз;
- структурні та функціональні зміни кровоносних судин ендотелію;
- розвиток алергічних реакцій і паранеопластичного аутоімунного синдрому;
- ураження структур центральної нервової системи.
Симптоми паранеопластичного синдрому
В залежності від ураженого органу, даний симптомокомплекс може по-різному проявлятися. У більшості випадків він передує ознаками злоякісного утворення, починається на початкових стадіях раку, може бути прийнятий за окреме захворювання або недостатньо оцінюватися у плані тяжкості перебігу з боку пацієнтів.
Приклади клінічних проявів виглядає наступним чином:
- ураження органів сечовидільної системи – рядком підвищення артеріального тиску, виділення протеїнів з сечею, мікрогематурія;
- паранеопластичний синдром при раку легенів – задишка, безпричинний кашель;
- пухлина органів центральної нервової системи – порушення чутливості, запаморочення, поколювання в окремих частинах тіла, напади судом, дискоординація рухів;
- паранеопластичний синдром при раку шлунка – кахексія, безпричинна втрата маси тіла, зниження апетиту, нудота, блювота, розлади стільця;
- при ревматизмі – передбачає впровадження в онкологічний процес суглобів і кісткових структури захворювання яких характеризується процесами гіпертрофії і запалення;
- шкірні прояви – поява різних висипань, які відрізняються розміром, формою, розташуванням, а також дільничний гіперпігментації;
- ураження крові – відзначаються патологічні зміни в лабораторних аналізах плазми.
Діагностика паранеопластичного синдрому
Постановка діагнозу заснована на скаргах хворого, збір анамнестичних даних, результатах об’єктивного огляду. Якщо перераховані вище симптоми з’явилися у пацієнта вже з виявленою онкопатологією, діагностика цього синдрому не викликає труднощів. У разі, якщо клінічні прояви з’явилися раптово, визначити їх ракове походження досить важко.
Показовими можуть бути аналізи на онкомаркери при паранеопластическом синдромі, що включають в себе різні антитіла, що виробляються організмом у відповідь на злоякісне утворення. Матеріалом для дослідження може бути плазма крові або цереброспинальна рідина. Однак, в деяких випадках цей аналіз може бути негативним – така ситуація не виключає наявність онкопатології. Це може статися із-за того, що в організмі клітинами імунної системи виробляються речовини, невідомі медицині. Дане обстеження повинно повторюватися раз на півроку протягом двох-трьох років, щоб достовірно виявити патологію. Також ефективним буде проведення МРТ при підозрі на паранеопластичний синдром.
Згідно з деякими джерелами, найбільш інформативним методом діагностики є томографічне обстеження.
Лікування паранеопластичного синдрому
Терапевтичні заходи повинні проводиться в двох напрямках, а саме:
придушення імунної відповіді організму;
виявлення первинного вогнища злоякісного ураження і його резекція, може проводитися повне або часткове висічення органу
Паранеопластичний синдром у дітей
У разі, якщо злоякісне новоутворення вразило пацієнта дитячого віку, воно може також супроводжуватися паранеопластичним синдромом в онкології. Його клінічна симптоматика буде відповідати такої в дорослому віці, як і підхід до діагностування первинного вогнища раку. Лікування повинно бути підібрано максимально кропотливао, при цьому пильну увагу приділяють віку дитини, стадії пухлини. Всі медикаментозне лікування повинно включати в себе препарати, що не викликають побічних дій.