Гонорея

Причини гонореї

Захворювання провокується специфічної патогенною мікрофлорою, збудник гонореї відноситься до класу гонококів. Основний шлях передачі патології – статевий, також зустрічаються випадки трансплацентарного, контактного інфікування. Інкубаційний період гонореї для чоловіків становить три-п’ять днів, для жінок – п’ять-десять діб.

Ризик інфікування під час сексу залежить від анатомо-фізіологічних особливостей будови чоловічого і жіночого тіла, його тривалості. Так, як у чоловічої частини населення сечовипускальний канал значно вже й довше, частіше зустрічаються клінічні випадки у представниць жіночої статі. У період менструації ймовірність значно збільшується.

Симптоми гонореї у чоловіків

На етапі постановки клінічного діагнозу лікар звертає увагу на скарги пацієнта. При цьому захворюванні чоловіків можуть турбувати такі ознаки:

• поява виділень з гнійними домішками і уретри;
• болючість під час сечовипускання і / або дефекації;
• свербіж в паху;
• набряклість в місці розташування уретрального каналу.

Симптоми гонореї у жінок

Запідозрити дану інфекцію у жіночій категорії населення можна по ряду типових симптоматичних ознак, а саме:

• кровотечі між менструаціями;
• больові відчуття, які супроводжують акт сечовипускання;
• свербіж і печіння в паховій зоні;
• припухлість і почервоніння зовнішніх статевих органів;
• виділення при гонореї у жінок мають гнійний характер;
• біль, що виникає під час сексу.

Також можуть спостерігатися загальна симптоматика: збільшення показників температури тіла через розвиток запальної реакції, диспепсичні явища такі, як нудота і блювота.

Класифікація гонореї

Беручи до уваги область поразки, захворювання підрозділяється на такі форми:

• генитальная – патологічний осередок локалізована в органах сечостатевої системи;
• екстрагенітальна – збудник може знаходитися в різних відділах травного тракту таких, як рот, глотка, пряма кишка, а також в очах, минаючи геніталії;
• диссеминированная – характеризується утворенням вогнища запалення в легенях, серці, суглобах.
  З огляду на тривалість недуги, він може бути трьох основних видів, а саме:
• свіжа форма – її тривалість до двох місяців, підрозділяється на гостру, підгостру і торпидную – вони відрізняються симптоматичними проявами;
• хронічна гонорея – настає через 2 місяці після інфікування;
• латентний перебіг – має на увазі відсутність клінічних ознак при наявність лабораторних підтверджень виявлення збудника.

Діагностика гонореї

Кожен клінічний випадок, симптоматика якого дозволяє запідозрити цю патологію, повинен бути підтверджений результатами лабораторних методів обстеження. До них відносять:

• мікроскопічне дослідження після взяття мазка при гонореї – матеріалом служать виділення з ураженого органу – це можуть бути геніталії, ротова порожнина, пряма кишка, очі;
• використання культуральних методів виявлення збудника – при цьому виділений штамп нейссерія гонорея селиться на спеціальну культуру, після цього проводиться тест на антибіотикочутливість для підбору оптимального лікування;
• молекулярно-генетичні аналізи – до таких відносять полімеразно-кільцеву реакцію, за допомогою якої можна визначити ДНК нейсерії;
• серологічні експрес-тести – віднесені до групи швидкої, високоінформативної діагностики, використовується імуноферментний аналіз.

В результаті того, що інфекції, що передаються статевим шляхом, часто передаються в комплексі, лікар рекомендує пацієнту здати аналізи і на інші венеричні захворювання такі, як сифіліс, ВІЛ.

Для виявлення структурних відхилень від норми в уражених органах, можуть призначатися:

• кольпоскопія – жіноча діагностична процедура, в ході якої проводиться огляд піхви;
• уретроскопія – візуальний метод обстеження чоловічих сечостатевих шляхів із застосуванням узконаправленного інструменту під назвою уретроскопію;
• цитологічне дослідження клітин зі слизової оболонки цервікального каналу.

Лікування гонореї

Основну терапевтичну роль при даному захворюванні відіграють призначення антибактеріальних засобів. Група препаратів вибирається, з урахуванням чутливості до збудника, яку визначали на етапі проведення діагностичних аналізів. Також додатково пацієнт повинен приймати пробіотики, імуномодулятори. Для жінок можуть застосовуватися вагінальні свічки для попередження розвитку дисбактеріозу піхви.

Гонорея при вагітності

Під час виношування дитини дане захворювання проявляється через пару діб після статевого акту без застосування контрацептивів. Жінку починають турбувати виділення з вагіни, дискомфорт в паховій області, можуть бути виділення кров’яних згустків. У разі, якщо недуга діагностований на ранніх термінах, це може загрожувати виникненням позаматкової вагітності, завмиранням розвитку плода, викиднем. Якщо ж діагноз був встановлений не в першому триместрі, стан може ускладнитися розривом оболонок, що оточують плодове яйце, проникненням патогенних мікроорганізмів в навколоплідні води, зараженням плода, його передчасною появою на світ або летальним результатом.

При постановці діагнозу гонорея, жінці дозволено народжувати природним шляхом, кесарів розтин призначається по супутнім патологій. Її лікування під час виношування дитини має на увазі підбір оптимальних антибактеріальних засобів, що не володіють тератогенним ефектом. Після появи дитини на світ, йому обробляють очі, дівчаткам необхідно також протерти статеві органи розчином антибіотиків.

Гонорея у дітей

У дитячому віці, особливо, в період новонародженості, зараження збудником може бути різними шляхами, а саме:

• при передчасному розриві плодових оболонок, попаданні патогенного мікроорганізму в навколоплідні води;
• при природних пологах в результаті проходження через статеві органи жінки.

При цьому найчастіше зустрічається кон’юнктивіт і ураження анатомо-фізіологічних структур сечостатевої системи у новонародженого.

Профілактика та наслідки гонореї

Якщо виявлено дана недуга і відсутня своєчасне лікування, можуть розвиватися ускладнені стану таких, як:

• утворення рубців, що провокують структурні і функціональні зміни маткових труб;
  інтенсивний больовий синдром;
• запальні процеси в органах малого таза;
• трансплантація заплідненої яйцеклітини поза порожниною матки;
• безпліддя, як жіноче, так і чоловіче;
• зниження імунного захисту організму і підвищений ризик приєднання вторинної патогенної мікрофлори, наприклад, ВІЛ.

Гонорея вражає не тільки органи статевої системи, а й кісткові структури, верхні і кінцеві відділи травного тракту. Можуть діагностуватися негативні наслідки з боку цих систем.

Для того, щоб не допустити виникнення недуги, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

• використовувати бар’єрні методи контрацепції такі, як презервативи;
• мати одного статевого партнера;
• уникати безладних незахищених статевих актів;
• регулярно проходити медичні огляди, здавати лабораторні аналізи на гонорею.