Дефект міжшлуночкової перегородки

Дефект міжшлуночкової перегородки – це вроджені патологічні порушення в закладці анатомо-фізіологічних структур серцевого м’яза, що характеризуються формуванням отвору в перегородці між шлуночками, або її відсутністю.

Цей порок дуже поширений серед дітей, які досягли трьох років. Може поєднуватися з недорозвиненням інших структур серцево-судинної системи.

Причини дефекту міжшлуночкової перегородки

У виникненні даного серцевого пороку велике значення має стан здоров’я жінки під час вагітності. До можливих причин недуги відносять:

  • обтяжену спадковість;
  • порушення в генетичному коді, переданому від батьків;
  • вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин, куріння в період виношування плоду;
  • вплив на організм жінки іонізованих променів;
  • прийом медикаментів, які мають тератогенні властивості;
  • отруєння хімікатами і отруйними речовинами;
  • інфекційні захворювання;
  • гестози.

Гемодинаміка при дефекті міжшлуночкової перегородки

У нормі між шлуночками існує міжшлуночкової перегородки, що перекриває кров’яної відтік. Вона утворюється на 2-3 місяць внутрішньоутробного періоду. Якщо цього не відбулося, на її місці виявляється дефект.

Тиск в ЛШ під час скорочення вп’ятеро більше, ніж у правому. Через утвореного патологічного отвори під час систоли кров в правий шлуночок приходить з ПП, а в період діастоли з ЛШ. Після цього, її відтік триває в ЛШ, пристінкова м’язова тканина цієї серцевої камери розтягується через переповнення крові, якого нормі не повинно бути. Таким чином, у людини спостерігається гіпертрофія і в подальшому розширення ЛШ.

В результаті даних змін виявляється застій в малому колі, що призводить до легеневої гіпертензії. Коли кров повертається в правий шлуночок в надмірній кількості, з часом діагностують його гіпертрофію.

Класифікація та види дефекту міжшлуночкової перегородки

Стінка, яка знаходиться на кордоні шлуночків, складається з мембранозного і м’язового шару. Останній в свою чергу підрозділяється на припливне, трабекулярной і отточное компоненти.

Залежно від місця розташування внутрішньоутробного дефекту, розрізняють чотири види ДМЖП:

  • мембранозний;
  • м’язового трабекулярного шару;
  • припливної частини;
  • отточного фрагмента.

Симптоми дефекту міжшлуночкової перегородки

Дана патологія може проявлятися в такий спосіб:

  • Задишка під час неспокою, смоктання, плачучи, яка через деякий час може спостерігатися в стані спокою
  • блідий відтінок шкірних покривів;
  • швидка стомлюваність;
  • загальна слабкість;
  • головний біль;
  • больові відчуття в області серця;
  • спленомегалія;
  • гепатомегалия;
  • кашель;
  • синюшний забарвлення шкіри на кінчику носа, пальцях верхніх і нижніх кінцівок;
  • зміна форми нігтів у вигляді барабанних паличок.

Діагностика дефекту міжшлуночкової перегородки

Щоб встановити клінічний діагноз, необхідний ретельний огляд кардіолога і призначення додаткових лабораторно-інструментальних методів дослідження. Для діагностики цієї вади серця використовують такі процедури:

  1. ЕКГ – відображає перевантаження шлуночків через переповнення їх кров’ю в результаті патологічного скидання. У немовлят превалює гіпертрофія правих відділів, у міру розвитку захворювання до них приєднуються і ліві камери.
  2. ЕХО-КГ – дозволяє визначити наявність не фізіологічного отвору, їх кількість, розмір, локалізація, ступінь легеневої гіпертензії.
  3. УЗД при дефекті міжшлуночкової перегородки серця у дорослих і малят -додатковий метод діагностики для виявлення недуги.
    Вентрикулографія – процедура, яка передбачає застосування рентгенівського випромінювання, проводиться шляхом введення контрастної речовини в серцеві камери.
  4. Рентгенографія ОГК – виявляється кардіомегалія, більш чітка візуалізація легеневого малюнка, зміщення сусідніх органів.
  5. Рентгенографія з контрастом – проводиться з метою визначення структурних і функціональних порушень в просвіті коронарних судин.
  6. Катетеризація камер серця.
  7. Магнітно-резонансне обстеження – характеризується використанням явища ядерного магнітного резонансу для отримання зображень органів і систем.

При підозрі на ДМШП, виникненні перших клінічних проявів, потрібно в терміновому порядку записатися на медичну консультацію, щоб уникнути небезпечних ускладнень.

Лікування ДМШП

Вибір тактики ведення пацієнта з вродженим серцевим вад залежить від розташування патологічного отвори, його розміру, ступеня порушення гемодинаміки. При виявленні недуги у новонароджених, є велика ймовірність зарощенія або зменшення дефекту без хірургічного лікування. В такому випадку, застосовують консервативну терапію для профілактики СН.

При виявленні дефекту міжшлуночкової перегородки у дітей, які досягли 6 місяців з явними ознаками легеневої гіпертензії, відставання у фізичному і розумовому зростанні, серцевої недостатності, постає питання про проведення операційного втручання.

Існує два види хірургічної тактики:

  1. паліативна – має на увазі закриття легеневої вени з використанням манжети. Необхідна для попередження виникнення незворотних змін в системі кровообігу. Після операції з приводу дефекту міжшлуночкової перегородки, коли дитина підросте, рекомендується проведення радикальної хірургічного втручання;
  2. радикальна – полягає в ушивання невеликого за розміром патологічного отвори, або його закриття за допомогою застосування синтетичних або біологічних матеріалів.

Дефект міжшлуночкової перегородки у вагітних

Дівчата, у яких діагностовано даний вид ВПС, без стійких змін гемодинаміки, мають нормальний перебіг вагітності і пологів, без негативних наслідків для себе і майбутньої дитини.

Якщо у породіллі відзначається легенева гіпертензія, серцева недостатність, велике патологічне отвір, є ризик високий виникнення ускладнених станів. Однак, пряме показання до штучного переривання вагітності – синдром Ейзенменгера захворювання, яке виникає на тлі двонаправленого скидання крові і стійкою легеневої гіпертензії.

Імовірність виникнення у майбутнього малюка вроджених вад серця висока, тому ведення таких пацієнток вимагає особливої ​​уважності і відповідальності з боку акушера-гінеколога.