Альвеоліт

Причини альвеоліту

Хвороба розвивається внаслідок інфікування незагоєною ранки, що утворилася після екстракції зуба. Сприяють цьому процесу такі чинники:

• поширення інфекційних агентів з сусідніх каріозних зубів;
• недотримання особистої гігієни ротової порожнини;
• перехід запального захворювання з інших анатомо-фізіологічних структур ротової порожнини;
• лікарські помилки такі, як наявність осколків зуба або кісткових фрагментів після операційного втручання.

Може діагностуватися альвеоліт після видалення зуба мудрості і інших складових структур зубного ряду. В результаті зубної екстракції утворюється ранка, яка покривається кров’яним згустком, який виконує захисну функцію. Якщо пацієнт не дотримується рекомендацій стоматолога, неправильно або в надмірній кількості полоще рот антисептичними засобами, ранова поверхня стає доступною для проникнення патогенних мікроорганізмів.

Класифікація та види альвеолиту

З огляду на тривалість перебігу патологічного процесу, виділяють два види захворювання, а саме:

• гострий альвеоліт – діагностується, якщо дискомфорт і больові відчуття не припиняються через п’ять днів після зубної екстракції, проявляється сильним пульсуючим болем;
• хронічний альвеоліт – розвивається через три-чотири тижні після видалення зуба, в лунці скупчуються гнійні маси, покриті гранулематозной тканиною. Інфекція може поширюватися на сусідні ділянки, викликати запалення ясен.

Запальний процес розвивається послідовно, проходячи три основних етапи – це:

• серозний альвеоліт – виникає на третю-четверту добу після операційного втручання, триває близько тижня, характеризується порушенням утворення кров’яного згустку, який повинен в нормі захищати рану від інфікування, проявляється больовим синдромом;
• гнійне ураження – основними ознаками є покриття лунки темним нальотом, набряклість прилеглих ділянок, сильний біль, збільшення регіонарних лімфовузлів, підвищення температури тіла, збліднення шкірних покривів, неприємний запах з рота, утруднене проходження їжі через больового синдрому і припухлості слизової оболонки;
• гіпертрофічна форма – проміжна стадія між гнійної формою і хронізації процесу, симптоматичні прояви стихають, відзначається поліпшення загального самопочуття, збільшення і розростання грануляційних клітин, між кістковими структурами і м’якими тканинами утворюються порожні простору в результаті некрозу окремих ділянок. З лунки продовжує виділятися гній, прилеглі тканини виглядають набряклими і почервонілими.

Симптоми альвеоліту

Типові клінічні прояви недуги провокують виникнення таких скарг з боку пацієнтів:

• больові відчуття, які не припиняються на п’яту добу після екстракції хворого зуба, можуть бути помірної
• інтенсивності і нестерпні;
• іррадіація болю у вухо, скроневу частку;
• підвищення температури тіла в межах 37-38 градусів;
• посилення чутливості до холодного та гарячого;
• присмак гіркоти у роті;
• збільшення шийних, піднижньощелепних лімфатичних вузлів;
• неприємний запах з рота;
• підвищене виділення слини;
• погіршення апетиту.

Діагностика альвеоліту

Діагноз заснований на скаргах хворого на дискомфорт і больовий синдром на місці видаленого зуба, який не припиняється через п’ять діб після стоматологічної процедури. У деяких випадках луночковий альвеоліт з хронічним перебігом може бути виявлений під час профілактичного медогляду – при цьому визначається лунка з видніється кістковою тканиною, не покрита Грануляційна шаром.

В якості додаткових обстежень, які допомагають в діагностуванні недуги, використовуються два методи – це:

рентген при альвеоліті характеризується ознаками запалення, утворення грануляційних наростань;
радіовізіографія – один з рентгенологічних методів дослідження за допомогою спеціального пристрою – визиографа, який має більш високу інформативність, якість отриманого знімка, ніж звичайний рентген.

Лікування альвеоліту

Терапевтичні заходи, спрямовані на одужання пацієнта, мають на увазі наступну тактику ведення:

• механічне чищення зубною лунки;
• полоскання ротової порожнини антисептичними розчинами для видалення залишків гнійних мас;
• аплікації медикаментами з аналгетичний ефект для зняття больового синдрому.

Хірургічне лікування альвеоліту полягає в тому, що стоматолог проводить місцеву анестезію, після чого за допомогою антисептика омиває порожнину рота від гною, слини, залишків продуктів харчування. Грануляційні клітини, фрагменти кісткових структур, кров’яні згустки видаляються механічним шляхом за допомогою спеціальної стоматологічної ложечки. Зубна лунка обробляється розчином з антисептичними властивостями і покривається марлевою пов’язкою, просоченої маззю – при альвеоліті вона може мати аналгезуючий ефект або антисептичні властивості.

Можуть застосовуватися антибактеріальні ліки в разі імунодефіцитного стану і супутніх захворювань.

Ускладнення після альвеолиту

При несвоєчасному зверненні до стоматолога недуга може стати причиною негативних наслідків, до таких відносять наступні стани:

• періостит – запалення в тканинах окістя;
• остеомієліт – ураження кісток і в подальшому кісткового мозку, що має гнійно-некротичні протягом,
• викликане інфікуванням патогенними мікроорганізмами;
• абсцес – обмежений запальний процес;
• флегмона – поширення гнійного вогнища на кілька анатомо-фізіологічних ділянок;
• сепсис – зараження крові хвороботворними збудниками, які можуть поширюватися по всьому організму.

Профілактика альвеоліту полягає в дотриманні лікарських рекомендацій, а саме:

• дотримання правил особистої гігієни;
• використання якісної зубної щітки і пасти;
• застосування зубної нитки і ополіскувачі;
• полоскання ротової порожнини після кожного прийому їжі;
• своєчасне лікування каріозних процесів;
• екстракція зубів повинна проводитися після лікування всіх запальних процесів стоматологічного
• профілю;
• звернення до висококваліфікованим фахівцям.

Щоб уникнути постекстракційних альвеолита не можна їсти і пити протягом двох годин після операції. Також не рекомендується полоскати ротову порожнину антисептичними розчинами.